05.02.2011
Рецензія на книжку:
А.Санченко. Весілля з Європою : Роман-придибашка
Колись давно, коли дерева були великими, а з фонтану «Самсон», що на Контрактовій площі у Києві, ще бігла вода, випивши якої людина назавжди ставала справжнім киянином, тіточці Тамарі з роду Чуприних заманулось вийти заміж за німця Дітера. Багатообіцяючий початок роману – про кохання? про родину? про життя? Так, про все це разом, і ще про значно більше. Адже в тіточки Тамари є племінник, а в племінника є друкарська машинка “Еріка”, і разом вони – письменник Антон Санченко. А ще є така дивна річ, як людська пам’ять, здатна ретельно зберігати те, чого вже й на світі нема. Наприклад, монструозні обчислювальні машини ЕОМ, які займали цілі поверхи радянських НДІ, старі київські трамваї, перші роздруківки романів братів Стругацьких. Приїзд Фрітьофа Нанесена в Україну 1923 року з метою порятунку її населення від голоду...
І якщо, до того ж, любити те, що пам’ятаєш, то роман про перспективи матримоніального союзу представників двох країн, яких вже нема на карті, – СРСР та ГДР – перетворюється на поліфонічний роман про життя, родину (і не одну), країну (і не одну).
«Весілля з Європою» – роман історичний, в якому крім ключових подій ХХ і ХІХ століть також оповідається низка історій, придибашок, фактів, моментів із життя. Чи знаєте ви, що Асканія ще й досі тримає першість серед усіх європейських населених пунктів щодо кількості людей з вищою освітою на одиницю населення; що українці перші навчились вирощувати гарні врожаї картоплі на півночі Росії, що перший комп’ютер було створено – ні, аж ніяк не в Києві, – у Феофанії. Хочете дізнатися більше – читайте роман! До того ж, автор не лише наводить численні цікавущі, але мало кому відомі факти, а й намагається розібратись у внутрішній логіці історичних процесів, зрозуміти тих, з ким живе поряд, і те, де живе. Що тут відбувалось, відбувається і навіщо все це. Висновки робляться різні – від відверто іронічних до цілком серйозних та виважених.
Також це роман авто- і просто біографічний. Тут і докладна історія власного роду, і відчутне авторське ставлення до предків, батьків, дітей, нащадків та самого себе. Сага про рід Чуприних. Із впорядкованим «Генеалогічним додатком», у якому – близка рідня: Адам, прадід Матвій, дід Сашко, баба Ніна, брат Борис… А також далека: Микола Амосов, Володимир Висоцький, Михайло Калашников. Така-от розлога генеалогія!
«Весілля з Європою» вийшло таким собі метатекстом, романом-рефлексією щодо самого процесу написання роману, з авторськими поясненнями та коментарями структури і форми. А також із «ретардаціями» (по-людськи – «затримками дії»), ретроспекціями та ліричними відступами; додатками та навіть «Книгою скарг і пропозицій». І завдяки цьому читати його – ще більш цікаво, адже форма подачі матеріалу вийшла напрочуд динамічна, поліфонічна та невимушена.
Потенційна аудиторія роману Антона Санченка «Весілля з Європою» охоплює відразу декілька поколінь: для одних він буде приводом для ностальгії, для інших – колекцією нарисів із найновішої історії. До того ж, напевне що вам уже цікаво дізнатись, чим закінчиться історія з одруженням тіточки Тамари! А ми не будемо завчасно розкривати карти…
Мирослава Сапко
(Джерело:
Друг читача)
|