Васко Нуньєс де Кідрук та його «Мексиканські хроніки».

 
Васко Нуньєс де Кідрук та його «Мексиканські хроніки»
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам
не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

05.02.2011

Рецензія на книжку:
Кідрук Максим. Мексиканські хроніки

Сьогодні на годину відключили інтернет і я нарешті дочитав «Мексиканські хроніки». Читати їх я починав ще в інтернеті, прочитав декілька розділів, а поки збирався колись продовжити, автор прибрав тексти з сайту. Як потім виявилось, тому що надіслав рукопис на «Коронацію слова», де він і став лауреатом 2-ї премії. З чим усі віртуальні знайомі вже давно його привітали, і я не виняток.

Вже те, що я шукав цю недочитану в мережі книжку, має свідчити на користь неї. Але одна справа – уривки в електронному вигляді, інша – папір, завжди чекаєш на це перевтілення з певними сумнівами. З прикольних електронних черв'ячків не завжди вилупляються гарні паперові метелики.

Втім, побоювання виявилися даремними. Те, що сподобалося в уривках, не втратилося й при переносі в досить грубий том на 301 сторінку, ще й збагатилося фотоальбомом з краєвидами Мексики, стилізованою під якогось Кортеса середньовічною мапою, не якій годі розібрати, де Південь, де Гватемала, і яку пропоную наступним шеренгам читачів розглядати вже після прочитання книги, і всіма іншими ознаками книги подорожніх щоденників, нон-фікшн. Або, за визначенням одного з класиків жанру, – «путівних нотаток з дорожнім пейзажем».

В літературі такого роду, втім, на самих пейзажах, як не дивно, не виїдеш. Навіть якщо пейзажі більшості читачів геть незвичні й поки екзотичні, як ось ацтекські піраміди чи місто майя, загублене в джунглях півострова Юкатан. Найцікавіше в таких нотатках – автор, чиїми очима читачеві пропонується поглянути на маршрут, наскільки його пристрасний погляд виявиться цікавіше за прикладені ним же світлини чи рекламні проспекти туристичних агенцій. Фотографи в агенцій зазвичай кращі. А ось оповідачі, на щастя, не завжди.

Оповідь Максима жвава, енергійна, з гумором, іноді аж занадто емоційна. Мова гарна, та ще й не одна. Окрім української в тексті присутні обов'язкова для мандрівника міжнародними аеропортами англійська, шведська, іспанська, яка вивчається вже в ході подорожі, і мови індіанців, об які і язик зламаєш без тренувань. Громадянин світу та й годі. Іноді він знає, як називається англійською «археологічний сайт», і не знає, як українською. Це не те, що ви подумали – це місце розкопок.
Це цікаво читати, цей текст втягує, як дорога.

Начебто й композиція й сюжет таких подорожніх нотаток раз і назавжди визначена. Підготовка до подорожі, подолання різноманітих перешкод на шляху до її здійснення. Якщо читач тримає в руках книжку, значить перешкоди ті якимось чином подолано. Якщо обгоріла на пляжах Акапулько мармиза автора прикрасила собою обкладинку, значить додому він все ж таки щасливо повернувся.
Все інше, що трапилося на шляху, залежить лише від авторової натури й здатності потрапляти в незвичайні ситуації і з честю з них виходити.

Але мені тут один фантаст декілька дописів тому пояснив, що таке спойлер, тому про самі ситуації між цими двома моментами писати не буду. Кого зацікавило, прочитає.

Напишу краще одну придибашку про свого товариша, теж ще того мандрівника, яка сталася з ним наприкінці 80-х, ще в СРСР. Товариш саме закінчив педагогічний інститут, але мандрівницька суть брала своє, і розподілитися вчителювати йому закортіло на крайню Північ, а не в Брилівку, як пропонували йому на розподілі. Зі своїми побажаннями він дійшов аж до тодішнього замміністра освіти. В черзі до кабінета зама він був єдиний, хто прийшов не просити залишитися в Києві, а дуже навіть навпаки, направити його на Таймир. Втім, зайшов нарешті у кабінет.

– Ну що ж ти, – почав замміністра, – відробляти треба там, куди пошлють, а потім вже...
– А скажіть, ось ви в дитинстві мріяли бути льотчиком? – несподівано й для самого себе спитав товариш.
– Мріяв, – несподівано зізнався замміністра.
– Ну ось, ваша мрія не збулася, – резюмував товариш.
Міністр закректав і підписав відкріплення.

Мрія Максима Кідрука збулася. Побажаємо йому нових мрій.

Антон Санченко

(Джерело: Сумно)

Реклама
Rambler's Top100