О.Захарченко "Сім воріт".

 
О.Захарченко "Сім воріт"
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати
сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

20.07.2011

Рецензія на книжку:
О.Захарченко. Сім воріт : повість

Трапилась нечаста нагода покритикувати нову українську фантастику - О.Захарченко, "Сім воріт".

Чесно кажучи, якби вибір був більшим, то не певен, що відніс би її до фантастики. Фантасмагорія, фарс, постмодернізм - всього намішано. Переповідати не буду, хіба дуже коротко - щановна автора намалювала начебто й наш світ, практично реальний Київ, реальний Львів, але вештаються нашою країною не хто-небудь, а боги. Шумерські. Знесилені (маю на увазі, позбавлені божественої сили). Змарнілі. Емігранти, так би мовити.

Чого вештаються? Важко сказати. Якась мета у них є, і авторка про неї навіть розповідає, але все одно лишається враження, ніби вони самі не знають, чого хочуть, а роблять щось за інерцією.
Чому так? Тому що все, що вони роблять, на світ аж ніяк не впливає. Нема, не показана, або ж неясно показана божествена надзадача. Мало не написав "метушаться" - але не напишу.
Тому що дуже неметушлива мова. Навмисне розтягнута, часом навіть надто багатослівна (але певен, що саме такий ефект й було заплановано), перенасичена епітетами (знову ж таки, навмисно). В результаті створено важку та похмуру атмосферу, де діють ці персонажі, і з багатьох їхніх дій сміятись не хочеться, а навпаки - сприймаєш їх близько до серця.

Дуже, дуже своєрідна книжка. З першого разу навіть не скажеш, сподобалася чи ні.
Не без недоліків, аякже, особливо мовних. Трапляються русизми - як навмисні, у мові персонажів, так і явно ненавмисні, у тексті від автора. З персонажів, до речі, є базарна баба, вибачте, підприємець-реалізатор - ця ботає на такому суржику, що й реальні дівки так не ботають. Як на мене, то шановна авторка трохи перестаралася з цим персонажем. Деякі русизми можуть викликати кумедні непорозуміння, наприклал, "кинули" - цебто покинули, чи обдурили? "Заблудилася" - заблукала, чи трохи той... розважитись вирішила, та захопилась? "Стаканчик" та "ларьочок", та ще й поруч - ганьба! Так само як "хруснув", "прискрипує", "букви", "кості". І "стидно". Ну, може комусь і стидно, а мені було б соромно.

"мам з малими дітьми на руках, яким тре' було поступитися місцем" - не знав, що рукам треба поступатися місцем. Ніс, як писав Гоголь, візником їздив, а руки, бач, вже у метро їздять.
Дрібниці, скажете? Погоджусь. Якби повість було написано звичайним стилем, то може й не звернув би уваги. Але така цікава, емоційна, соковита мова і раптом такі ляпи - це вже трохи інакша ситуація.

Втім, недолік цей справді невеличкий,і я певен, що вже у наступній книжці ляпів буде менше.

Радій Радутний

(Джерело: УФО)

Реклама
Rambler's Top100