|
20.09.2011
Рецензія на книжку:
Джошуа Слокам. Навколосвітня подорож вітрильником наодинці : Роман
(Переклад:
А.Санченко, Чернишенко Володимир, Струнін Дмитро, Бережний Олесь, ван дер Бюйтен Захар, Мисько Сергій, Михайловська Галина, Семигаленко Ірина, Чумак Василь)
Мені подарували переклад "Навколосвітньої подорожі вітрильником наодинці" Джошуа Слокама. Капітана Джошуа Слокама. Бо він оту подорож і здійснив свого часу, наприкінці ХІХ століття.
Навряд чи придбала б цю книжку. Бо я - якраз із тих, хто захоплювалися творами Жуль Верна і при цьому пропускали описи морських поневірянь у них. А у Слоками - тільки це, ніяких романтичних історій і фантастичних припущень.
Але саме документальність мене в цьому тексті вражає найбільше. Дядько просто описує, як на невеличкій дерев'яній посудині, за допомогою лише вітрил і стерна, подолав величезні морські простори. Стиль, як на мене, не блискучий. Часом уточнень стільки, що ледь продираєшся - що, куди й навіщо він підтягнув, прикрутив тощо. Те саме - з течіями й вітрами. Тому для мене найбільша його заслуга - що він таки проплив і це зафіксував - як зміг.
Тут може виникнути питання: навіщо я себе мучу? Бо на шару й оцет солодкий? Ні, я не аж така жадібна, хоча справді - пхаю в себе книжки, поки остаточно не переконаюся, що "не лізе".
Але "Навколосвітня подорож" мене зацікавила задовго до виходу - історією видання. Спочатку письменник Антон Санченко зібрав гурт перекладачів. І вони тою компанією охочих перекладали по шматочку - хтось професіонал, хтось ні. Потім шукали редактора, дизайнера. І нарешті, із готовим продуктом, - видавця. Тобто так сильно їм хотілося цю книжку видати, що не чекали, доки хтось їм за це заплатить, а взяли й зробили. Десь на рівні з автором - не бездоганно, але читати можна. Передано, зокрема, специфічний гумор Слокама. Такі собі зауваження по ходу. Наприклад, коли він звертається до свого шлюпа, що тому не варто лазити по деревах, або зауважує, що масло для волосся - дещо запізнілий для нього дарунок.
Найменше зачіпок маю до оформлення, загалом воно мене дуже тішить.
І тут я підходжу до крамольного питання: то варто отак видавати книжки? Чи не відбивати хліб у професійних перекладачів і письменників? До того ж, збиваючи планку вимог до книжок.
У подібних випадках я керуюся приказкою, що "Ковчег побудував аматор, а професіонали звели "Титанік". Так само і ця книжка може виявитися життєздатнішою за ті, в яких менше помилок і гладший стиль.
Олена Шарговська
(Джерело:
Газета по-українськи)
|
