Джошуа Слокам. Навколосвітня подорож вітрильником наодинці (К.І.С.)

Проект перекладу подорожніх нотаток Слокама виник у Живому Журналі та на сайті "Гоголівської академії" як колективна волонтерська ініціатива. Всього "Подорож" Слокама має 9 перекладачів.

Книжка спочатку вийшла в електронному вигляді. Не минуло й року – книжка вийшла в папері.

Після "Нарисів Бурси" це вже другий проект Антона Санченка із такою біографією. Тобто поява електронної версії викликала зацікавлення "паперового" видавця.
Жовтень видався багатим на події.

В світі вручили Нобелівську премію, віддали Букера та от-от оголосять переможця Гонкура.

Єжи Гофман відмовився знімати фільм за мотивами "Чорного ворона" Василя Шкляра. Натомість в Україні збираються номінувати Бориса Олійника на Нобеля.

В цей самий час Спілка письменників залишилася майже без голови. А чоловік письменниці Ганни Герман написав роман про велосипед без сідла.

Наприкінці жовтня в "Українській правді. Життя" з’явилася нова колумністка-письменниця - Ірена Карпа.

Поруч із уже минулими подіями на порозі листопада, варто сказати про одну майбутню. В певному сенсі це чи не головна подія нинішнього літературного року.

Юрій Андрухович написав нову книжку – "Лексикон інтимних міст".

"Українська правда. Життя" пропонує найпершу в Україні рецензію на нову книжку Юрій Андруховича. А також огляд інших вартісних новинок листопада.

Юрій Андрухович. Лексикон інтимних міст (Meridian Czernowitz)

Юрій Андрухович написав нову книжку. Це сталося після мало чи не п’ятирічного літературного мовчання з короткими реінкарнаціями в антологіях.

Ті, хто чекали на роман, можуть розчаруватися збірці есеїстики. Хоча направду я не можу уявити собі такої людини.

Адже Андрухович на всіх читаннях послідовно озвучував фрагменти "Лексикону". За їхніми мотивами було навіть створено facebook-гру.

Що під палітуркою "Лексикону"?

Технічні характеристики прості. 111 есеїв про країни світу. В алфавітному порядку – за кириличним алфавітом, хоча ігри з латиницею так само присутні.

Про мистецькі характеристики говорити так само просто, але дуже складно.

Насамперед, важко говорити про "Лексикон" як про певну цілісність. Тобто ця книжка не може сподобатися чи не сподобатися вся.

"Лексикон інтимних міст" розпадається на фрагменти. І в цьому його заслуга, задумка і шарм.

Окреслені ландшафти реальних міст надзвичайно фантастичні. Вони поєднані перехресними посиланнями. Голос оповідача (автора?) заграє з читачем. Він обіцяє продовження історії там, її розв’язку сям. Він веде кудись, аби облишити сам-на-сам із трьома царями, скажімо, Кельнського собору.

Але як у історії про паризьку повію вловити рельєф Парижа? І чи наявність селінджерівських качок у Central Park допоможе пізнати Нью-Йорк?

Або, скажімо, в есеї про Київ можна було сто або тисячу разів написати словосполучення "вулиця Михайлівська". Але "Київ" Юрія Андруховича все одно не схожий на "Київ" як об’єктивну реальність. Все тому, що об’єктивної реальності не існує.

Мені здається, що в цьому стержень читання "Лексикону інтимних міст". Все як у давньому вірші: "Не їдь до Львова, такого міста немає".

Композиційно нова книжка Андруховича нагадує атлас світу. Тут разом зшито аркуші з різноманітними картами, які не схожі одна на одну. Лиш іноді фрагмент однієї трапляється на іншій. В той самий час у карт спільна легенда. Та й позначають вони умовно Землю – це пакт між атласом і його читачем.

"Лексикон" – такий самий атлас.

Найліпшу настанову до його читання свого часу озвучив сам Андрухович: "Це таке запрошення для читача - викрий мене, дешифруй. Піймай мене за руку і звинувать. Це ж і є контакт, ми ж усі його прагнемо".

Окремим смаколиком "Лексикону" можуть бути (не)вигадані оповідки про (імовірно) справжніх людей. Принаймні за кількома ініціалами ховаються дуже і дуже впізнавані цитати та образи.

"Лексикон інтимних міст" сподобається будь-якому любителю цікавої есеїстики. Книжка гарно читатиметься і на ніч у ліжку, і в метро. Це 111 приводів помріяти про мандри та написати власні подорожні нотатки.

"Навколосвітня подорож вітрильником наодинці" вперше була видана 1899 року в США. З тих пір книжка постійно перевидається.

До речі, в Україні книжку вперше видано не з "рідними" ілюстраціями Томаса Фогарті. Українську версію візуального оформлення Слокама намалював Ілля Стронґовський.

"Подорож" – це мемуари капітана Джошуа Слокама. Надзвичайна історія звичайної людини.

Одного дня Джошуа Слокам, який все життя плавав морями, опинився на березі без роботи. Тоді він викупив старий вітрильний шлюп "Спрей" і відремонтував його. Оновлений корабель рушив у навколосвітню подорож із однією людиною на борту. Цю людину звати Джошуа Слокам.

Можна переказувати, які дивовижні пригоди трапилися з аборигенами біля берега Вогняної Землі. Або як приймала відважного капітана місіс Стіверсон, дружина того самого письменника Стівенсона. Або як шпалерні цвяхи можуть допомогти під час плавання. Або чим корисна багата бібліотека на кораблі.

В "Подорожі" Слокама важить не це. Про цю книжку чудово та вичерпно говорить одна цитата: "Море для того і створене, щоб його переплисти".

Прекрасна книжка для мрійників, які вміють втілювати мрії в життя.

Книжки листопада: свіжий Андрухович.