Розганяй свої хмари.

02.12.2011

Розганяй свої хмари

«Гонихмарник» від Мирослави Замойської належить до тих романів, які не забуваються. Я одразу не написала відгук, прочитавши книгу, і, мабуть, не даремно. Бо коли я читала «Мантра-Омана» від Вікторії Гранецької, в голові крутилися порівняння. Особливий міфічний світ, який властивий українцям, насамперед українкам.


Ми віримо у забобони, ми так у них віримо, що у снах теж можуть приходити різні герої. В дитинстві нас лякали Бабою Ягою, Вовчиком, який вкусить, якщо не ляжеш спатки. В традиціях Різдва, Зелених свят, Івана Купала побутують язичницькі традиції – захищаємося від лихого. А ще, коли почуваєшся не так, хтось врік, наврочив, сусіди чи інші заздрісники побажали лиха. Ми, українці, знаємо з дитинства, що є добро і зло, є правда і не правда, справедливість і несправедливість.

Казковий і добрий роман «Гонихмарник» насичений настроями, емоціями, погодою, переживаннями, які можна покласти на музику. Музику, яка донесе до слухача, як може серце хвилюватися, битися, як може людина рятувати кохання, яке пригріло зло. Ритм, що передасть материнське почуття врятувати дитину, яка настільки доросла, що не може дозволити собі відпустити кохання через поганий життєвий досвід мами, пов’язаний з чарами. Звук, що зможе представити стосунки дівчинки з татом, адже це дуже особливі стосунки, в них багато розуміння. Мелодію, що зможе відтворити боротьбу добра і зла. Хто переможе: Гонихмарник чи розумна і талановита художниця? Злі сили такі стійкі позиції зайняли, що їх краще обійти, і всі обходили, тікали. І тільки головна героїня не побоялася зустрічі з ними. Сила, цілеспрямованість та віра дівчину переконали, що в кожній безвиході є вихід. І він на видному місці. Часто багато думок і негативного досвіду – сірих хмар не дають можливості рухатися вперед. Вони заважають жити щасливо. Але зате момент звільнення просто вибуховий – душевний стан відчуває волю.

У книзі багато романтики. Кохання впливає на погоду – красень Гонихмарник вразливо реагує на особливих жінок. Він часто засиджує на підвіконнику коханої. До того ж його художниця намалювала полотно, на якому він. І ця картина жива. Витвір мистецтва посідає у книзі почесну роль героя.
Отож, чари, смачна українська мова, карпатський колорит, характерні герої та любов, яку вклала авторка, народили роман, який має всі шанси стати класикою літератури.

Ірина Новоставська