Він! Де? Там.

16.01.2012

Галина Вдовиченко. Тамдевін. – Нора-друк, 2009. – 234 с.

«У романі все вигадка, окрім місця, де розгортаються події», – зізнається авторка. А розгортаються вони у віддаленому від цивілізації карпатському селі, поблизу старовинного замку Гербуртів, де досі збереглися неповторні краєвиди, незаймані урочища, де ходять за грибами і приносять повні кошики, а вночі чути, як виють дикі вовки. Так все ж таки про що цей роман? Сказати стисло: про любов, мистецтво та вовків, – це не сказати нічого. Варто лише трошки заглибитись, щоб побачити щось більше.

Заглиблення варто розпочати з оригінальної композиції твору: текст поділено на «жіночу» та «чоловічу» половини. У першій частині оповідь ведеться від імені жінки, а в другій – від імені чоловіка. Але в кінці ці дві половини переплітаються і зливаються воєдино, у невеличкий третій підрозділ «Він та вона».

Отже, хто – вона? Анна – успішна художниця, власниця майстерні, яка не тільки уміє творити мистецтво, але й добре жити з того: власним коштом купила квартиру в Санкт-Петербурзі, має добрий заробіток. Проте в якийсь момент успішна та незалежна Анна вирішує кардинально змінити своє життя і просто хоч на якийсь час утекти з мегаполісу. Причиною такої самовтечі стали непрості стосунки з чоловіком: «Ми не живемо під одним дахом – ми зустрічаємося. Зараз так модно. Хоча спочатку нашою була спільна кімната в помешканні його батьків. Коли я почала добре заробляти, запропонувала чоловікові купити власну квартиру. Він ідеї не підтримав, може, тому, що сам заробляв ледь-ледь, а може, не хотів йти від мами. Я переїхала – він залишився…». Справді, міняти маму на дружину – це неабияке випробування для мужчини. Анна від’їжджає до Львова, додому. Але у місті вона надовго не затримується, бо вирушає в гори, до своєї однокурсниці, Марії. Саме там, у гірській місцині, з героїнею відбуваються ті незвичайні події, що перевернули її життя. Не вдаючись до переказування сюжету, дозволю собі перейти до другої частини роману.

Він – Юрій, етолог, в одному з урочищ карпатських гір досліджує поведінку вовків. Для цього він взяв під опіку трьох новонароджених вовченят, які втратили батьків. Людина і вовки в цій «зграї» живуть за вовчими законами, які іноді виглядають більш досконалими, ніж ті, за якими живуть люди. Несподівана зустріч з художницею докорінно змінює життя і дослідника, і вовчої зграї.

Головна інтрига – кохання художниці й дослідника – знаходить своє остаточне завершення у третій частині роману «Він та вона», де він і вона нарешті щасливо знаходять один одного.

Не можна не згадати й про мову роману, де з мовою літературною майстерно поєднується карпатська говірка. Чого тільки варті – оті «смаколики», «слоїки», перепинаєшся через них, бо не звичні для ока, катаєш язиком, бо рідковживані чи й зовсім незнані, йдеш далі у передчутті нових.

Роман «Тамдевін» – це якісна сучасна українська література. Хочеться, щоб саме такі книжки ставали масовими. Адже книжка – цікава, насичена, світла, попри тенденції сучасного мистецтва, вона не виражає негативних емоцій та не змальовує аморальних сторін людського життя. Ще один аргумент на користь того, що роман вартий вашої уваги, – перша премія на літературному конкурсі «Коронація слова – 2009».

Катерина Лисенко