|
17.02.2012
Рецензія на книжку:
Т.Череп-Пероганич. Берег любові : поезії
Познайомився з новою збіркою молодої чернігівської поетеси Тетяни Череп. Бачу, що хист у неї — справжній. Немало її віршів до смаку мені, зачаровують слух, — виділити хоча б такі з них, як «Десь там блукає…», «Зустріч», «Спомин», «Оплакувать, що втрачене…», «Я про тебе думаю…», «Нащо писать…», «Цю осінь я придумала…», «Твоє зізнання», «Пташка», «А тато брав мене на руки…», «Ремонт», «Одинока», «Мати поле город…», — та й ще ряд інших.
Чимало з цих ліричних віршів присвячено обранцеві серця — коханому. А в окремий же розділ тематично згруповано твори про дорогих для пам’яті людей, про село, де авторка народилась і виросла, про рідний край (розділ «Батькова хата»). Трапляються тут зрідка вірші і щемливо-болючі, як на сьогодні, хоч їх таки ще, мені здається, замало. І в цьому заключному розділі, і в попередніх (дозволю собі зауважити автору) вона, можливо, аж надто вже занурена — в свої «ажурні журева»… А життя ж кличе: не цурайтесь боротьби, хутчіш виривайтесь з інтимних пут на всеукраїнський простір!
Та все ж наголошую знов: приваблює передусім у почерку Тетяни Череп — її глибокий, непідробний ліризм. Гадається мені, що авторка «Берега любові» знайде ще й своїх композиторів, які поклали б кращі з віршів її на музику. Адже за взірець до власної поезії вона бере передусім — народну пісню! І хай це поки що тільки здогадка про пісенну відомість її, — та вона, певно, таки здійсниться.
Володимир Коломієць, лауреат Шевченківської премії, Член НСПУ
(Джерело:
Рукопис)
|
