|
20.02.2012
Рецензія на книжку:
А.Дністровий. Пацики : конкретний роман
Роман Анатолія Дністрового "Пацики" можна сміливо називати яскравим прикладом сучасного реалізму, адже зображення екстремального підліткового світосприйняття постає ніби в досконало "перемальованих" образах. І не дарма на обкладинці книги сміливо повісили ярлик, який закарбовує "Пацикам" жанр "конкретного роману". Ця сама "конкретика" переважає хіба що у відображенні життєвих реалій. Його герої - петеушники кінця 80-х років, що мешкають в Тернополі, які не уявляють свого щоденного життя без п'янок, бійок та "порушень громадського спокою", мова яких соковито пронизана похабщиною та сленгом. Варто зазначити те, що дії відбуваються в часи гарячолюбимої сучасними "вуличними бабусями" радянської влади, коли, з їхніх слів, підлітки - то лише комсомольці та тимурівці!
Але Дністровий пише про певний період життя, який біологічно не можливо викреслити з формування особистості - конфліктний період підліткового становлення, де майже кожен стає ворогом, а єдиною опорою є друзі. І не важливо, куди тебе ці друзі заведуть: в генделик, в наркоманський притон чи просто зійдуть з життєвого шляху. Зрештою, суть ховається не в тих деталях, які розвалюють компанії "гуртового" типу, істина в тому, що кожен отримує те, що шукає. І як би це банально не сприймалось, Дністровий, осуджуючи героїв, звертається до повчальності. Саме в таких ситуаціях відкривається "зрілість" роману, певна "не дитячість", яка є тлом для розкриття характерів.
Текст роману ніби намагається підштовхнути читача до глибинних колупань у власному "Я", але попереджає - не варто жити сьогоднішнім днем, бо немаючи сьогодні нічого, - знай міру, щоб завтра не залишитись порожнім.
"Пацики" - роман для тих, хто досі плекає рожеві ілюзії від перегляду фільмів "Бригада" та "Бумер". Роман для того, щоб нарешті закласти силу розуму туди, де досі панує сила кулаків та нецензурної лексики!
І хоч на обкладинці радує око "Увага! Ненормативна лексика!" - варто б було почитати книгу неповнолітнім "пацикам". Якщо вони, звісно, ще це вміють робити.
Марина Зайдель
(Джерело:
Sumno.com)
|
