|
20.04.2010
Автор рецензії: Марія Білошапка
(джерело:
Новая интересная газета)
Відомо, що політика – справа не дуже чиста. Заради відстоювання власних інтересів деякі люди можуть вдатися до брудних, а подекуди і фантастичних методів.
Перші два оповідання в книжці Олександра Левченка чимось схожі: в них ідеться про політичні ігри на нашому, українському ґрунті. Крім того, обидва головних герої страждають роздвоєнням особистості. Щоправда, з різними симптомами.
Ігор Дмитрук, персонаж фантастичної повісті “Віч-на-віч із самим собою”, може існувати у двох тілах: друге з’явилося у нього під час небезпечного експерименту з телепортації. Постає питання: як Ігор на таке погодився? ... [ Показати всю рецензію ]
Та чи був вибір у нього, засудженого на довічне ув’язнення за вбивство двох чоловік? Отож одне “тіло” перебуває в Україні, друге – на далекій Кубі. Можете собі уявити, що варто цим двом особам домовитися, почати спільне розслідування справи, виявити високопоставленого кривдника, і мети – поновити справедливість – буде досягнено. Але якою ціною? Адже навряд чи можна обійтися без жертв у суспільстві, в якому панує принцип “ціль виправдовує засоби”...
Інший вид роздвоєння особистості, значно небезпечніший, – психічний. Це вже набагато гірше.
Після автомобільної катастрофи Алик, водій відомого політика, починає чути в голові дивний Голос, що наказує вбити шефа. Так розпочинається повість “Машина для вбивства”. Алик усвідомлює, що розривається навпіл між бажанням врятувати хазяїна, якого поважає і любить, та вимогами наполегливого Голосу, який щовечора повторює “Вбий! Вбий!” Що робити, до кого звернутися? Ні психіатри, ні терапевти, ні екстрасенси не здатні допомогти... Напевне, відповіді на ці питання знає тільки Олександр Левченко.
Йому відомо і як потрапити з експедицією на Бермуди, і як відвідати планету Братерства (існують у нашому світі й такі!), і яким чином на неосяжній планеті Перен вибирають Володарів, і які випробовування майбутні кандидати мають пройти...
Та запевняю вас, фінал у фантастичних повістях завжди неочікуваний. Тож сміливо беріть до рук збірку “Я, Володар...” і спробуйте знайти межу між світом фантастичним і світом реальним. Вважаєте, це просто? [ Згорнути рецензію ]
|
