Девід Бенедиктус : Вінні-Пух. Повернення у Столітній Ліс : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Володимир Чернишенко (джерело: КЛЮЧ)

Література з острова Великобританії завжди була особливою. А надто дитяча. Попри відірваність Об’єднаного Королівства від решти Європи, саме англійське красне письменство в усі часи було законодавцем моди на континенті, вже не кажучи про колишні колонії, такі, як Сполучені Штати. І нехай не обманює вас мала кількість англійських підданих серед нобелівських лауреатів з літератури. По-суті, це нічого не означає, а надто — коли йдеться про дитячу літературу. В усі часи англійські автори багато уваги приділяли писанню творів для дітей (або творів для дорослих, які згодом із успіхом перетворилися на ... [ Показати всю рецензію ] дитячі). Не буду перераховувати всіх, але, безумовно, на чолі цього списку ви побачите і Вайлда з казками, і Керрола з «Алісою…», і Кіплінґа з «Книгою джунглів», і Толкіна з «Гобітом». Кожного з них можна сміливо назвати вершинним досягненням світової літератури у своєму жанрі.

З’являються все нові й нові переклади англійських класиків українською. Останнім часом перекладено багато вартісних книг, про які ми раніше лише чули. І цей процес триватиме й далі — черпати з «англійського чобітка» можна ще довгенько. Втім, у цьому чарівному чобіткові, як у відьминому казанку, і зараз кипить-бурунить прецікаве вариво, виносячи назовні дивовижні перли — встигай тільки зловити. Наскільки це добре вдається нашим видавцям — спробуємо з’ясувати.
<...>
Не можу не згадати також ще дві книги англійських авторів, які лишилися непоміченими. Обидві вони — сиквели до відомих творів добре знаних авторів. Перша — видана «Країною мрій» книга Девіда Бенедиктуса «Повернення у столітній ліс». Це перше офіційне продовження Мілнівського «Вінні-Пуха». Видано книгу в перекладі Наталії Тисовської із оригінальними ілюстраціями, намальованими «під Шепарда» (ілюстратора знаменитого Вінні). Друга — ще одне дітище «Навчальної книги – Богдана» — «Пітер Пен і багряний пірат» Джеральдін Мак-Коркран. Це, як ви здогадалися, продовження книги Баррі «Пітер Пен і Венді». Переклад здійснив Анатолій Саган. Обидві ці чудові книги лишилися непоміченими рецензентами, а відтак, повноцінно не дійшли до українського читача і продовжують чекати покупців на найнижчих полицях книгарень. Пошукайте, вони там мають бути.
<...>

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Марія Семенченко (джерело: Главред)

...«Вінні-Пух» занадто хороша книга, щоб не мати продовження, вирішили британці і через 82 роки видали продовження – «Вінні-Пух. Повернення в Столітній Ліс», написану Девідом Бенедиктусом.

Це продовження є абсолютно офіційним – написання книги ініціював фонд, що управляє спадщиною Алана Мілна та його ілюстратора Ернста Шепарда. Фонд підійшов до справи з усією відповідальністю: протягом кількох років велися глибокі дослідження творчості сучасних британських письменників, щоб знайти того єдиного, хто зможе писати в стилі Мілна. Ним і став Бенедиктус. До речі, ілюстрації в книзі також витримані ... [ Показати всю рецензію ] в стилі Шепарда.

Нова книга складається з десяти розділів, кожний з яких – це невеличка оповідка про Пуха і його друзів. Крім того, в книзі з’являється новий персонаж – видра Лотті. А починається все з того, що в Лісі поширюється чутка, наче Крістофер Робін повернувся. Весь цей час хлопчик провів у школі, а на літо повернувся до друзів. В книзі насправді проглядається стиль Алана Мілна, попри те, вона є більш жвавою і веселою. Навіть віслюк Іа в продовженні виглядає більш життєрадісним, ніж в оригінальній книзі, і бере участь майже в усіх пригодах друзів.

Восени 2010 року на полицях книгарень з’явився і український варіант новинки. Книга припаде до смаку і дітям, і дорослим. Крім того, в даному випадку можна зовсім не побоюватися, що написане іншим автором продовження та й ще через стільки років, розчарує. Не розчарує. Натомість подарує кілька годин веселого читання.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Мирослава Лучка (джерело: Дивен світ)

Якось зовсім непомітно пройшов повз українських читачів вихід нової книги про пригоди Вінні-пуха та його друзів "Вінні-пух. Повернення в столітній ліс", написаної англійським письменником Девідом Бенедиктусом.

Це перше офіційне продовження книги за 83 роки.

Цього року видавництво "Країна мрій" переклало її українською. На відміну від розголосу в інших країнах світу, особливо на батьківщині іграшкового ведмедика - у Великій Британії, в Україні ця подія не набула широкого розголосу. А дарма, бо книга і справді варта того, аби бути прочитаною.

Часом продовження класичних творів, написаних ... [ Показати всю рецензію ] вже зовсім іншими авторами та ще й через вагомий проміжок часу, можуть викликати певні сумніви та побоювання, мовляв, оригінал все рівно кращий, а це лише слабка пародія на класику.

У випадку з Вінні-пухом, ці побоювання не справдяться. По-перше, продовження класичного Пуха є абсолютно офіційним - його написання ініціював фонд, що управляє спадщиною Мілна та його ілюстратора Ернста Шепарда.

Фонд провів глибокі дослідження творчості сучасних письменників, щоб знайти того єдиного, хто за стилем схожий на Алана Мілна. Ним і став Бенедиктус.

По-друге, ілюстрації продовження так само стилістично підігнані "під Шепарда".

Книга має десять розділів - десять нових пригод звіряток. Стиль написання витриманий в стилі Мілна, проте все таки є більш жвавим. У книзі багато гумору. Цікаво, що віслюк Іа також стає більш цікавим і не таким апатичним. Крім того, в книзі з'являється новий герой, а точніше героїня - видра Лотті.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Театр "Місто Сонця" (джерело: Театр "Місто Сонця")

На історіях про кумедного ведмедика та його друзів виросло не одне покоління людей, в душах яких персонаж англійського письменника Алана Мілна сіяв лише добрі почуття. Перша книга про Вінні-Пуха вийшла 14 жовтня - 81 рік тому. Саме до цієї знаменної дати видавництво «Країна мрiй» вирiшило видати продовження пригод улюблених героїв. «Вінні-Пух. Повернення у столітній ліс» - так називається ця яскрава книжка, завдяки якiй читачi молодшого i середнього шкільного віку, та навіть дорослі, із задоволенням знову зустрінуться з казковими персонажами, навчаться грати в крикет, побувають у лісовій академії… ... [ Показати всю рецензію ] А ще на них чекає несподіване знайомство! Ілюстрації до книги виконанi в стилі оригінальних малюнків до перших видань «Вінні-Пуха».

Ідею знов подарувати дітям стару добру казку про Вінні-Пуха підтримав київський благодiйний театр «Місто сонця», який вирішив влаштувати на 13-ій київській міжнародній книжній ярмарці казкові читання для діточок. Адже набагато цікавіше, ніж читати самому, коли для тебе у ролях, з виразом і театралізованими елементами, читають казкові герої! Всі ми із теплотою згадуємо, як мама нам читала у дитинстві. Це – найпрекрасніші моменти у нашому житті. Але є дітки, для яких мамине читання - нездійсненна мрія. Тому що у них немає мами. Саме для таких діточок і працюють волонтери театру.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Тетяна ЧЕБРОВА, Марта БОРИСОВА (джерело: Газета по-киевски)

В этом году исполнилось 85 лет со дня, когда увидел свет рассказ «Неправильные пчелы», первая история Алана Милна о Винни-Пухе. А в прошлом году в Англии вышло первое с 1928 года продолжение приключений самого знаменитого плюшевого медведя всех времен и народов. И буквально на днях издательство «Країна мрій» выпустило книгу в украинском переводе – «Вінні-Пух. Повернення у Столітній ліс».

Еще в начале 2000-х английский фонд, имеющий авторские права на все произведения писателя Алана Александра Милна, решил заказать продолжение истории. Несколько лет представители фонда отбирали кандидатуру писателя ... [ Показати всю рецензію ] и остановились на драматурге и новеллисте Дэвиде Бенедиктусе, сумевшем максимально приблизиться к стилю Милна. Также выбрали и художника – британца Марка Берджесса, создавшего иллюстрации в стиле «соавтора» Милна, художника Эрнеста Шепарда. Конечно, тут же начались разговоры – дескать, зачем это делать, кому нужно продолжение, если есть оригинал, – но у Бенедиктуса нашлось что ответить оппонентам: «Некоторые люди действительно ненавидят саму идею продолжения этой истории, – признался он в интервью газете Guardian. – Но я ведь не причиню тем самым никакого вреда оригиналу, который все еще будет с нами. И я надеюсь, что люди закончат читать книгу, и захотят прочесть еще одну».

И знаете, кажется, действительно захотят: книжка Бенедиктуса получилась такой же доброй и забавной, как оригинальная версия Милна. Да и Пух тут – совсем не старичок: «З Пухом і Пацем, Крістофером Робіном та Іа ми востаннє бачилися в Лісі… ой, невже минуло вісімдесят років? Але мрії живуть в іншому вимірі, тож здається, що вісімдесят років пролетіли як один день. Зазираючи мені через плече, Пух мовив: «Вісімдесят – справді гарненьке число, але вісімдесят могло бути не тільки років, а й тижнів, і днів, і годин» – «Тож нехай, – відповів я, – це буде вісімдесят секунд, і так вважатиметься, що часу зовсім-зовсім не минуло».

[ Згорнути рецензію ]