Олена Захарченко : Сім воріт : повість : Відгуки читачів.

16.02.2014

Сhitachka (Оцінка: Не варто читати)

очікувавала на аудіо-книгу, схожу за технологією на таку :http://www.meegenius.com/store/subscribe

06.06.2011

nava (Оцінка: Варто прочитати)

Авторці безумовно вдалося досягти ефекту подібного до того, як на картині Сальвадора Далі «Невільничий ринок з появою невидимого бюсту Вольтера».
Тобто таке подвійне зображення, від кута зору залежить, що ти бачиш: чи шумерський пантеон - чи сучасних українських пересічних; чи потойбічний світ – чи теперішні наші реалії. Як те, так і інше безпросвітне, похмуре, депресивне, хоча, така тональність може і виправдана. Шумерів нема, і те, що ми про них знаємо – скоріше домисли і легенди, а українці так живуть наразі, що їх може спіткати доля тих самих шумерів.
А загалом читалося цікаво, і надто з частини «Софія».

05.06.2011

Повзучий голландець (Оцінка: Вагаюсь)

Шановно редакціє, можете застосовувати до мене санкції, але є річ, яку я маю сказати опонентові.

Якби таких принципових і насуплених поглядів щодо високого і низького дотримувався Іван Петрович Котляревський, українська література ніколи не відбулася б. "Літота нищить гіперболу", ич :)

А голосувати більше не буду, ставлю "Вагаюсь"

05.06.2011

Зуко (Оцінка: Варто прочитати)

…бомж був цілком звичайним, і від нього тягнуло дешевим тютюном і сечею, сидячи на лавці, він втягував голову в плечі, так, що його тінь здавалася гільотинованою, але Малінче раптово зауважила у його грудях дверцята, і, не без жаху, перепитала вголос:
— Це ти, Тескатліпоко?
— Так, це я, студентко Марина Чех! А куди ти поділа серце Кецалькоатля?..
А тим часом хімік в глибині дворів Виноградаря рахував лаве, бурмочучи під носа, що додавати до марок синтетичний мескалін значно вигідніше, ніж китайський аналог тетрагідроканабінола JWH-018

04.06.2011

Редакція "Автури" (Оцінка: Вагаюсь)

Панове Повзучий голандець та Reader, нам здається, що ви обидва вже в достатній мірі висловили своє враження від цієї книжки, проголосувавши двічі кожен :) Дуже вам за це дякуємо.

Але просимо уклінно більше цього не робити, цього вже цілком досить.

Також радили б обом опонентам уважно перечитати Правила користування сайтом. Пан Reader, наприклад, зможе зрозуміти, чому сайт не пропускає одне з, очевидно, улюблених його слів і забиває його зірочками. А пан Повзучий голандець - що перехід на особистості тут не схвалюється. Бо в ніків особистості нема.

Просимо писати про тексти, про книжки, а не про ваше бачення світобудови, свої здогади про місце роботи опонента тощо.

Відповідати не треба. Дякуємо за розуміння.

04.06.2011

Reader (Оцінка: Не варто читати)

Я радий, що Вас, пане Летючий, зачепив мій відгук і Ви настільки перейняти підтримкою авторки і грантодавця, що навіть не помітили моїх перших слів про Богів, яких я насправді поважаю. Щодо Гільгамеша, то про нього продавчині у супермаркеті знати необов'язково. Добре що епос про Гільгамеша чи "Про того, що все бачить" блискуче переклала Леся Українка і про ньогознають, хто мають про нього знати. І я ще раз наголошую, що для мене цей роман неприйнятний, бо руйнує сутність Бога, божественного. Це моя позиція. Попробую пояснити, не бажаючи потривожити Вашу озлість іще раз. Коли Богові чи Богам - творцям світу, втіленню найвищої ідеї буття приставляють низьке, цінність високого зменшується. Боги, таким чином, вмирають іще раз. Такий, бачте, закон метафорики: літота нищить гіперболу, художнє применшення високого руйнує у цьому романі божественне. Щоправда, смішно про таке казати тому, хто захищає чи виступає від імені грантодавця.
Щодо фабули роману, який, на жаль, я прочитав, бо маю бути в курсі усіх літературних подій за своїм фахом літературознавця (не **********а, завважте), то вона практично відсутня. Сила-силенна незакінчених сюжетних ліній, хаотичне плетиво подій, що не є причинно-наслідково пов'язаними. Характери і не прописані до кінця і часто просто виникають звідкілясь чи нізвідки, тому що так хочеться авторці. Інтрига ж просто переплутала сама себе. Якийсь лікар, що вилікував Юлю. Хто це? Софія - вмерло-породільна. Бомж Енкі, у якого чисті носовички, їде у потязі, хоч щойно длубався у смітнику. Купа пива з присмаком фізіології злягання. Неочікувані реакції Олега на зраду Марини. Описи бруду і нечистот. Одне слово - зрозуміти цю клоаку фантазії сучасного смітника найкраще може той, хто разом із шановною авторкою допомагав творити чи просовувати цей проект. Я переконаний, що Ви, пане Летючий, саме таким і є.
Читається ж легко, тому що, насправді, у всьому цьому немає ніякого духовного змісту. Така література не випростовує духовно, а зашлаковує інформаційно.
Начитано аудіокнигу В.Шандро з купою дикційних дефектів без логічних акцентів, без уявляення про словесну дію і дію наскрізну. Та й зрештою, як ту дію наскрізну можна уявити і виокремити, якщо її у романі немає. А все в "Семи воротах" підкорено "стьобніій" формі благенько оформленої електронної книжки в pdf.
Якщо Вам подобається, то їжте і пийте цей роман з пивом, яке насправді таки було у древнім Сумері. Це єдиний беззаперечний факт. Якщо Ви не з їхнього кормака і не отримуєте за це якихось зисків. Не Ваше це діло, ображений Голандцю. Чи Вас це найбільше болить, що зачепили Ваших роботодавців?

04.06.2011

Повзучий голландець (Оцінка: Варто прочитати)

Попереднього рецензента щось переклинило на фондах та грантах, і мабуть варто йому нагадати присвяту, з якої починається найкраща книжка тисячоліття, обрана загальним голосуванням критиків усього світу. Книжка ця - "Дон Кіхот", а починається вона з присвяти графові Лемоському, чиїм коштом її було вперше видано. Але це не визначило її чеснот, чи навпаки - недоліків, і вирішував все як завжди читач на власний розсуд.

Тож хотілося б якихось посутніх відгуків про повість, а не фінансової аналітики, з якої видно тільки, що "жаба дусить" :)

Також пана Рідера турбує рекламна кампанія, якою супроводжувалася ця книжка. І ниці смаки натовпів споживачів, під які начебто підлаштовується автор. Пропоную шановному критикові зайти в найближчий супермаркет і спитати в касирші, хто такі Гільгамеш чи Енкіду, і чи багато гільгамешів вона сьогодні вторгувала споживачам.

Мені звернення авторки до шумерської міфології навпаки здалося спробою ті смаки публіки виховувати на кращих античних традиціях.

Можливо, ця книжка в чомусь недосконала, можливо, автора треба критикувати, але точно - не в такий спосіб, коли зрозумілим є лише те, що нібито-Читач прочитав лише анотацію, а потім йому потрапило на очі найсуттєвіше-грантодавче, і на сам текст не залишилось часу.

Щодо рекламної кампанії - згоден. Вона була потужна і ефективна. настільки, що примушує задуматися, чому цього ніхто з видавців досі не робить. Реклама для мене - не лайка, як для попереднього дописувача. Що видає в нас людей різного віку і ступеню совковості.
Не здивуюся, якщо той злий допис насправді писав не читач, а старший колега Олени по перу.

Читати варто.

03.06.2011

Reader (Оцінка: Не варто читати)

Еклектично, утерто, вульгарно і низько про Богів не пишуть. Про Богів підбирають найвищі слова. Як на мене, вміла підробка під смаки натовпу сучасних споживачів. "Сім воріт" - роман на додачу до пива. Ніякого ноу-хау у структурі електронного роману немає. Банальне і беззмістовне копіювання чужої, вже давно вигаданої, форми. Дивно, чому так тішиться фонд Ахметова, що стягнули 3-и тисячі разів цей роман з нету. А що ще можна такого стягнути сучасного й українського в інтернеті та ще й безкоштовно? Видавництва свої книжки не виставляють, а автори викладають те, що вже було і добре всім відоме, або те, що не шкода. Просто у книги "СІМ ВОРІТ" була масована "розкрутка" у ЗМІ. Звідси і успіх. Як казав колись Березовський: "Дайте мені мавпу і за допомогою ЗМІ я зроблю її президентом Росії!" І найгірше - "Сім воріт" - чергова підміна справжньої літератури. І це, власне, не література, а інформаційно-технологічний проект забивання мізків локшиною передовсім сучасній молоді.

30.05.2011

Rentner (Оцінка: Варто прочитати)

Про книгу почув сьогодні вранці на радіоканалі "Культура" і через цю, справді прекрасну електронну українську книгу, нарешті потрапив у середовище сучасної української книгосфери. "Сім воріт", щонайменше для мене особисто, але думаю і для багатьох інших читачів - це якісно новий рівень сприйняття і розуміння електронної книжки. Гордий і радий з того, що побачив такий взірець саме українською мовою, хоча без будь-якого упередження читаю російською і польською, і німецьку добре розумію. Але до цього часу все зводилось, в основному, до поглинання текстових файлів, записаних на КПК, потім з подарованої сином прекрасної читанки "AmazonKindle", а сьогодні - це день любування кожною сторінкою новітнього витвору у форматі PDF. Та й те, що встиг прочитати (і прослухати), також приємно вражає

19.05.2011

Мопед не мій (Оцінка: Варто прочитати)

прочитав цю книгу Олени Захарченко залпом, за один вечір та один ранок. давно такого задоволення від української книги не отримував

дуже сподобалося. магічний реалізм… трагічні непорозуміння переплетених доль сучасників відображають старі, як самий світ, шумерські міфи… і дівчина-студентка проходить сім брам (сім станцій залізниці на шляху від Києва до Львова), щоби спуститися, як богиня Інанна, у Світ Мертвих до свого загиблого коханого

гарна мова, чудове злиття земного та міфічного, цікаві деталі, що, як коштовні прикраси, розкидано по тексту

дуже в тему ілюстрації Олеся Романюка

рекомендую. завантажити можна отут (раджу в пдф форматі)

приємного читання

http://sparrow-hawk.livejournal.com/1901955.html