папарацці.

 
папарацці
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково
, але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Читач
папарацці

м.Львів, Львівська обл.

Улюблений вислів:

Цирка мне вполне хватает в жизни... (фільм "Службовий роман")

Улюблені автори:

  Відгуки (1)
Результат: 1-1 (всього 1) Сторінка: 1
Книжка Відгук
Д.Корній
07.08.12
папарацці (Оцінка: Не варто читати)

Оскільки в окремих виданнях Дару Корній називають "українською Стефані Майєр", прихильникам авторки саги скажу одразу: не тягне Корній до такої планки. Це не образа, в даному випадку це навіть не критика - це звичайна констатація факту людини, яка прочитала море книжок, яка досі читає багато, хоча не завжди має час, котра читає вночі, якщо немає часу вдень. Я читала і Стафані Майєр - для того, щоб ознайомитися, чим захоплюється сучасна молодь, і Дару Корній - бачила доволі схвальних відгуків на "Гонихмарника"
Так от, спробую коротко. Що відштовхує в цій книзі:
1. Головна героїня. Вона відштовхує і як людина, і як літературний персонаж. Як людина вона зарозуміла, самовпевнена, зверхня і, що вже тут зм’якшувати... хамувата... і дуже правильна в поведінці: і в гори вона ходить, і на змагання, і читає серйозну літературу, і кошенят здіймає з дерев, і, напевно, бабусь переводить через дорогу. І одночасно вона - оригінальна бунтарка. Так у всілякому разі задумала авторка, от тільки бунтарство у неї надто хрестоматійне, схематичне... Як літературний персонаж - вона не має рис особистості. Це збірний образ. Авторка зібрала докупи риси, які, НА ЇЇ ДУМКУ, притаманні підліткам (неодноразово писали, що в авторки є дочка, та я глибоко сумніваюся, що в неї характер подібний на характер героїні, тому Аліна така, якою її вигадала автор, але, на жаль... не жива, як неживими були ті патріоти і піонери, про яких розповідалося в ура-патріотичних книжках за часів совєтів).
Чомусь пригадується старий мультик, у якому був такий віршик:

Принцессы образ собирательный
И безусловно поучительный.
В начале фильма - отрицательный.
В финале фильма - положительный.

Ну це ж так просто і стандартно!
Насправді підлітки не зовсім такі — у будь-які часи. Вони рідко читають Кафку (як би цього не хотілося авторці) і переважно їх не витошнює на "Розвіяні вітром". Хоча, визнаю, цю книгу вони також читають нечасто. Але назвати "Розвіяні вітром" жіночим романом важко за будь-яких умов. Так може сказати людина, яка насправді його не читала. Тоді жіночими є романи Шарлотти і Емілі Бронте, Джейн Остін. Якщо вважати жіночим роман, написаний жінкою, то й твір Дари Корній також - жіночий роман. До речі, тут я висловлю тверде переконання, що авторка мислить стереотипно, бажаючи підкреслити оригінальність своєї героїні вона насправді демонструє стандартність мислення і підпадання під вплив. Людина, що має власну точку зору, не навіяну пресою, ніколи не критикуватиме книжку чи фільм не прочитавши чи не переглянувши. А людина вихована не скаже "гидота" на річ, написану чи зняту майстерно, навіть якщо це не в її смаці. Вона скоріше скаже: "Це не моє!". Що ж наша героїня Аліна? На "Розвіяні вітром" вона виблювала (очевидно, вона читала лише любовну лінію, бо загалом це - роман-епопея, який показує історію через призму долі окремих людей, роман, у якому автор виявляє неабияке знання людської психології, показує настільки складні, неоднозначні особистості, що сумнівів у їх правдивості не виникає!), але приємніше обблювати ні в чому не винну книжку, ніж подумати над нею. Що і робить Аліна. Далі - фільм "Троя" - розкритикований любителями "серйозного і високохудожнього кіно". Я читала такі відгуки. Очевидно, їх читала і Дара Корній. Саме тому її Аліна вважає час, витрачений на цей фільм, втраченим, а Бреда Пітта просто тупим красунчиком. І скрушно розмірковує, що сказав би Гомер...(цікаво, чи сама вона читала Гомера хоча б у переказі А. Куна?) Але фільм досить близько слідує за сюжетом Іліади. У ньому є філософські теми. У нього є і виховне значення. Тема вибору, благородства, зради, підступності. А Бред Пітт, до речі, цікава і благородна людина, варта поваги, яка йшла до визнання не таким вже й легким шляхом. У всілякому разі у нього не було татуся, який купив йому все. Але ж наша Аліна читає Кафку,тому їй не хочеться розбиратися, чи Пітт просто тупий красунчик, і чи "Троя" просто тупий фільм. Газети пишуть, що тупий - значить тупий.
А згадаймо хамське поводження з викладачами. По-перше, жоден студент не знає більше за професора (хіба би вже дійсно той професор все купив), а тому ВАРТУЄ ПОВАГИ!!!!! Якщо зараз мій відгук читає вчитель - він мене зрозуміє: є такі учні,та і студенти, які люблять повимахуватися. І таких треба вчити, показуючи, що вони знають далеко не все. Але ж Аліна не з тих, хто скаже: "Я знаю, що нічого не знаю". Це для неї запросто, вона для цього надто "розумна".
Та й всі її бунтарства стандартні і передбачувані. Подумаєш, вифарбувала волосся! Це все вже було. Розум, гідність і зрілість у тому, щоб зуміти бути собою, як би тебе не пресували. Вдягати старі штани, бо не маєш гроші на нові і не відчувати себе приниженим, людиною другого сорту, вчитися, розвиватися НЕ ПРИНИЖУЮЧИ ІНШИХ!
Далі. У героїні власна квартирка-майстерня в інститутському віці. О, та це вже золота молодь! Любі читачі, ви знаєте багато молодих людей, що мають окремі квартири. Взагалі живе та кобітка на європейський манір. Та й виїзд закордон наприкінці книги....Чи багато українських студенток втекло б від кохання закордон? Хіба що в село, звідкіль вони родом. За кордон - одиниці (ті, що дуже багаті, або ті, що роками шукають закордонних стипендій). Напевно, автор розраховувала і на закордонну аудиторію (авдиторію, як зараз модно говорити в українських колах). І щоб не шокувати вразливих іноземців умовами життя української молоді - трохи наблизила її життя до європо-американської. Щоправда, штучно, але кого ж турбує реалізм. Це ж містика! Фантастика. Так от - побут Аліни - це теж з галузі фантастики!Так українські студенти не живуть!
Ну і ім’я...А українського ймення щира українка Дара Корній не знайшла для своєї героїні? Шкода... Напевно її героїня має ім’я Аліна, щоб подобатися російськомовному читачеві... Трюк дешевий.
2. Слабо прописані образи інших героїв, зокрема, мами Аліни Ірини. Авторка ніяк не визначиться, яка ж та Ірина? То вона в неї розумна, то не дуже, то надто модна, як на дівчину з села, має аж надто вишуканий смак. Сумно, що в книзі прослідковується вічний сюжет: мати і донька не розуміють одна одну, а батько й донька - нерозлийвода... Сюжет старий, дуже старий. Йде ще з сюжетів давніх греків: мати-син, донька-батько. Але життєво правдивий, на жаль.
Дуже схематичні подруги Аліни, передбачувана поведінка Кажана...Дуже схематична і стандартна дівчина-лялечка, яку Кажан взяв з собою, щоб викликати ревнощі Аліни в горах. Все дуже і дуже стандартно, передбачувано і хрестоматійно.
3. Багато ситуацій кальковано з відомої літератури. Як от: погані хлопці нападають на юну красуню і її захищає принц, що невідомо звідки взявся... Ну якщо вже Дара Корній хотіла показати, що може краще від Стефані Майєр, то чого ж злизувати сюжет?
Чесно кажучи, коли я читала "Гонихмарник", мене страшенно дратувала головна героїня, дратували істини, які повторює автор, часто залояжені й відомі, дратували згадування ЛИШЕ дуже відомих літературних творів, мистецьких шедеврів, як от Мони Лізи... (її згадує Аліна). Так, це всім відомий шедевр, але як знавець мистецтва (який ще й випиндрюється енциклопедійними знаннями перед викладачами) Аліна могла б згадати якусь менш відому роботу, іншого митця, чим додала б знань широкому загалу...
Великим плюсом книжки є мова. Мова гарна, є навіть перлини образів (як про місяць і зірки з вікна Аліни). Добре, що українці намагаються писати цікаві за сюжетом книжки, хоча це тільки спроба й не дуже вдала. І використання української міфології - це теж дуже добре. Але цих плюсів у книзі надто мало, щоб рекомендувати таку книжку до читання.
Можна б ще багато писати, але, чесно кажучи, набридло. Знаєте, є книжки, які, як і деякі люди, мовби підіймають до свого рівня, підіймають на виший щабель освіченості, розуміння життя, розуміння людей, відчиняють якісь двері, які досі буди зачинені. І це стосується вартісних книжок будь-яких стилів, жанрів, будь-якого часу. Але книжка "Гонихмарник" НЕ З ТАКИХ. Перша книжка Дари Корній - тільки чтиво. І, на жаль, це правда. Критиковані Аліною жіночі чи детективні твори є набагато кращими, більше того, вони вже увійшли до світової класики. Сподіваюсь, що надалі сюжет творів **********і, багатогранність образів "доростуть" до мовного рівня. А поки що... Відгуки на книжку

Результат: 1-1 (всього 1) Сторінка: 1
Реклама
Rambler's Top100