Балачки з Капусцінським.

 
Балачки з Капусцінським
Книжки за жанрами

Всі книжки (1588)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

06.06.2012

Рецензія на книжку:
Ришард Капусцінський. Автопортрет репортера
(Переклад: Матіяш Богдана)

Балачки з Капусцінським
Проекти / Культура.NET
04-06-12 22:03






0
Балачки з Капусцінським
З якоїсь миті (і доста скоро) читання цієї книжки стає схожим на бесіду з розумною і доброю людиною. На останньому він сам наголошує: «Щоб займатися журналістикою, передовсім треба бути доброю людиною. Злі люди не можуть бути добрими журналістами. Лише добра людина намагається зрозуміти інших». Один з таких – Ришард Капусцінський, і мова про його книжку «Автопортрет репортера».

Хоча сам «автор» насправді не є автором цього видання, натомість написав чимало інших текстів, що і спровокувало потребу у журналістів вже запитувати його. Так і з’являлися десятки розмов, що лягли в основу книжки.

Ришард Капусцінський – провідний представник польської школи репортажу, здебільшого зайнятий проблематикою Третього світу. «Автопортрет репортера» – це колаж із сорока восьми його інтерв’ю, які цілісно утворюють своєрідний трактат-посібник-сповідь і розкривають Капусцінського як людину, а також його бачення репортерської роботи. Проте, як зауважує критик Олена Шеремет, це ще й «цілісна оповідь про працю репортера, його захоплення людьми й письменницький хист».

Упорядник видання і автор передмови – відома польська журналістка (одна з тих, хто могла називати пана Ришарда Риськом) Ганна Кралль. Українською книжку переклала Богдана Матіяш, а випустило видавництво «Темпора».

Свою першу подорож Ришард Капусцінський здійснив 1956 року до Індії, Пакистану і Афганістану, де прожив безперервно понад два десятиліття. Загалом його репортерські мандри протривали понад сорок років.

Ще під час першої подорожі він усвідомив, що писання про злиденне життя – це його тема, і з етичних міркувань також, «зокрема тому, що вбогі загалом тихі». Коли стикаєшся з такими твердженнями, розумієш, що так міг би говорити філософ після тривалих розмислів, або ж… репортер, визначивши це шляхом спостереження: «Убогість не плаче, убогість не має голосу». Виходячи з цього, Капусцінський намагався стати голосом убогих і розповісти світові про їхні біди.

Передусім вражає масштабність цієї людини, осягнена і оброблена нею інформація. Дві цифри: Капусцінський був свідком двадцяти семи революцій і «відповідальним» за п’ятдесят країн. Слушне спостереження Тараса Лиля у статті «Геродот нашого часу»:

Для Капусцінського справжня журналістика була способом змінювати світ на кращий, місією, пошуком правди. Однак суть цієї правди – не лише у фотографічному відтворенні фактів. На його думку, звичайного каталогу фактів недостатньо для розуміння подій, явищ, тенденцій. Важить не те, щоб читач довідався, скільки загинуло людей, яку зброю застосовано, як це прокоментував прес-секретар уряду чи президент, а те, щоб опис факту щось людині сказав, уможливив розуміння, осмислення і співпереживання.

Реально діяльність Капусцінського була непередбачуваною, і траплялися миті, коли могла закінчитися летально:

Я справді пам’ятаю ситуації, у яких люди довкола мене падали під кулями, і я теж мав отримати кулю. (…) Часом я бував у настільки безнадійних обставинах, що починав молитися: Боже, зроби так, щоб я ще цього разу залишився живим.

Нерідко Ришардові Капусцінському доводилося робити репортажі з країн, мов яких він не знав, і тоді мусив керуватися самими лише спостереженнями і вмикати винахідливість, вироблену досвідом. Так, під час революції в іранському місті Хомейн, яка проходила у формі вуличних маніфестацій, Капусцінський «помітив, що власник однієї невеличкої крамниці у бідному районі міста – однієї з тих крамничок, які продають свій товар майже на вулиці – у певні дні не виставляв товару, а часом узагалі не відчиняв крамниці». Користуючись цим спостереженням, Капусцінський, хоч і не знав мови, зміг визначати, коли саме відбудеться черговий виток революції, позаяк власник крамниці у дні маніфестацій не виставляв товар, аби його не розтоптали.

Тож коли в анотації зазначено, що «Автопортрет репортера» передусім розрахований на журналістів і мандрівників, то ніяких заперечень не годно бути, бо цим спеціалізаціям книга, безсумнівно, буде корисною і цікавою. Хіба можна додати, що, насправді текст набагато ширший – він про порозуміння між людьми.

Василь Карп'юк

(Джерело: Zaxid.net)

Реклама
Rambler's Top100