Йменням Сварожого кола вітаю тебе!

Дара Корній. Зворотній бік світла. – Х. : КК «Клуб сімейного дозвілля», 2012. – 320 с.

Новий роман Дари Корній «Зворотний бік світла» особисто для мене став відкриттям інших вимірів, інших світів, що були «за рамками та межами», і одночасно новим відкриттям здавалось би добре знайомої людини, подруги – тендітної, веселої і дуже простої у спілкуванні Мирослави Замойської. Лише два роки тому вона cтрімко увірвалася в українську літературу зі своїм «Гонихмарником», і слово це, багатьма раніше незнане, стало звичним і мало не буденним. Авторка сміливо переплела у творі нашу реальність із українською міфологією і швидко отримала схвалення багатьох читачів, особливо молоді. Через рік її другий твір «Тому що ти є» породив відгуки від старшого покоління читачів, тому що виглядав більш реалістичним, піднімав життєві проблеми – стосунків, вибору, вірності собі та справжнім почуттям. Хоча і тут без містичних сил наприкінці не обійшлося – така вже та Дара… Щось вона знає таке, чого інші не відають чи не помічають!

Я не люблю ковтати романи «за ніч», мені хочеться посмакувати твором, пожити разом із героями, відчути їх та зрозуміти… Ця книжка тримала в напрузі майже півтора тижні. Я споживала цей чарівний напій порціями, відслідковуючи його вплив на душу.

Не знаю, як там і про що пише Стефані Майєр, з котрою порівнюють Дару, я її не читала (до речі, письменниця теж), але саме слов’янська міфологія, на глибокому знанні якої ґрунтується сюжет роману, захоплює читача своєю образністю, соковитістю та мудрістю. І чому, насправді, всі ми ще зі школи знаємо про давньогрецьку та римську міфології, змалечку в курсі про гору Олімп, Зевса, Аполона, Афіну, Афродіту, Посейдона та інших «чужих» персонажів, але майже нічого не відаємо про міфологію наших давніх предків? Що промовляють нам імена – Сварог, Велес, Морок, Мара, Стрибог?

«Йменням Сварожого кола вітаю тебе, піднімаючи вгору руки!» – так вітаються мешканці Яровороту, одного зі світів, описаних в романі, де мешкають світлі безсмертні разом зі смертними. Читаючи, проходимо їхньою територією, розумно забудованою у вигляді кола, подібно поселенням трипільської культури, бачимо безліч мальв, відчуваємо аромати цілющих трав у храмі… Але це лишень один із безлічі сущих світів, з якими безсмертна жінка на ймення Птаха знайомить здавалось би звичайне львівське дівчисько, що закінчує школу, займається вільною боротьбою, розмовляє підлітковим сленгом і навіть не уявляє, яке потужне має коріння – батька із «темних» безсмертних та матір із войовничого, безжалісного до чоловіків сарматського племені амазонок. Неймовірні перетворення доведеться пережити дівчині Мальві, яку виростила до сімнадцяти років звичайна родина, обрана колись для неї Птахою. В чому її призначення? До якого світу пристане, усвідомивши, яка боротьба між світлими та темними ведеться за неї-безсмертну, що виросла в Світі Єдиного Бога?

Окремий, але невіддільний від долі Мальви, сюжет про неймовірної сили та мудрості безсмертну жінку Птаху, яка теж колись була звичайною дитиною, що одна вижила після того, як темні знищили її рідний Світ Чотирьох Сонць. Вражає також історія її кохання та багатовікового шлюбу зі Стрибогом, котрий зрікся свого темного світу заради жінки, їхня спільна драма, де любов і ненависть, світле й темне, замішані в одній посудині.

Хоч і повільно читала книжку, але сторінок під правою рукою ставало все менше, а кінця мудро закрученому сюжету було не видно… Та й зовсім не хотілося прощатися з героями, чиї долі вже стали небайдужими, з їхніми роздумами та пошуками істин і сенсів, з подіями, від яких частіше починало битися серце, а подекуди й сльози зрадницьки накочувались на очі. І коли я побачила на останній сторінці слова: «Кінець першої книги», зітхнула з полегшенням. Далі буде!

Знову Дара Корній сидітиме по бібліотеках та вдома над грубими книжками та чужими дисертаціями, ритиметься в інтернеті, розпитуватиме старих людей, розділятиме все по поличках, потім складатиме в один казан, варитиме, додаючи власних думок, сил та енергій, щоб читачам було смачно, поживно та життєдайно, щоб підключалися вони до вітчизняного «генератора» сил, мудрості та цікавин, до пори перекритих тінями заїжджих вампірів, гоблінів та чужих надістот.

Заздрю тим, хто ще не читав, адже у них попереду великі відкриття, роздуми та емоції!

Дякую тобі, Мирославо, маленька мудра жінко з племені сильних жінок!

Міла Іванцова

Йменням Сварожого кола вітаю тебе!.