“Книжка, наповнена простими буденними думками сучасної жінки”.

 
“Книжка, наповнена простими буденними думками сучасної жінки”
Книжки за жанрами

Всі книжки (1645)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

18.09.2012

Рецензія на книжку:
Вдовиченко Галина. Бора : роман

Хотіла поділитися з вами своїми враженнями від книжки Галини Вдовиченко „Бора”. Напевне, я давно не читала книжки, де так гарно і просто описувалося звичайне життя звичайної української жінки.

Правда, книжка розпочалася незвичайно: головній героїні (скромному редактору видавництва) несподівано подарували будинок у Львові… Завдяки цьому неймовірному подарунку вона знайомиться з новими, і досить незвичайними людьми дівчиною-підлітком, чоловіком похилого віку, від якого відмовилися діти, дивним робітником-дереворізом харизматичної зовнішності (і не менш дивних вчинків), і з чотирилапим Кіцманем. Також, в будинку періодично з’являється давня подруга, яка має троє дітей і залишаючись в Бори (прізвище головної героїні) на ночівлю, вона займається тим, на що в неї ніколи немає часу вдома – малюванням тушшю. Але, в цілому, в книзі – ніяких убивств, неймовірних життєвих катаклізмів, просто звичайні людські розчарування, які бувають у кожного з нас…

Книжка наповнена простими буденними думками сучасної жінки: „Як там син?”, „Чи все добре в батьків?”, „Де купити черевички?”, „Як підключити інтернет?”… Може тому, Христина Бора – викликає симпатію, ніби вона сусідка або близька подруга. Кілька незвичайних речей – це несподівано щедрий подарунок від незнайомця; те, що Бора – пише книжку, і несподіване перетворення чоловіка-робітника, що прийшов допомогти розпиляти дерево в зовсім іншу людину.

В новоподарованому (але вже досить старому будинку) наче в казці про рукавичку „на дорослий лад” збирається купа різних людей. Вони ведуть розмови про такі речі як бутерброди, книжки, про художників-примітивістів, грають гру „віриш-невіриш”, вони печуть млинці і пораються в саду. Все так, ніби потрапляєш до будинку своїх бабусі чи дідуся або тітоньки. І слухаєш розмови близьких тобі людей. Якось несвідомо виникає бажання провести з ними вечір (і спробувати варення з чорнобривців) чи залишитись на вихідні.

Дуже сподобалася фраза з книги: „Для чого я приходив? Для чого я повернувся у цей дім? Для чого я приходив у цей світ? Ну точно не для того, аби щовечора самому лягати спати у великому будинку і щоразу поспішати на нараду нашого славного, найбільшого та найуспішнішого на західній Україні рекламного агентства…” Мимоволі і сам замислюєшся над тим „для чого ти приходиш у цей світ?”

Закінчення у книги – дуже несподіване і оптимістичне. Ніби і „happy end”, але щоб все гарно склалося треба трішки зачекати. Але, навіть безпритульна собака, яка теж оселилася в цьому дому знає, що якщо „не зараз, то згодом” додому приїде довгоочікуваний господар і все буде добре!

Раджу прочитати книжку Галини Вдовиченко „Бора”, вона добра і спокійна з відчуттям того „що все буде добре” і до цього твору хочеться повертатися знову і знову, як до затишного будинку.

Дуже сподобалося також оформлення книжки, кожна сторінка схожа на сторінку старого зошита – дівчачого щоденника, дещо вже пошарпаного, з плямами від чорнила чи кави. Скажу чесно, я намагалася, навіть, стерти з обкладинки „плямку від кави” і подумала: „де ж це я встигла замастила новісіньку книжку?”, а виявилося, що це пляма має тут цілком законне місце )))

Від усього серця,
Роксолана Гнатюк

Роксолана Гнатюк

(Джерело: "Гучні імена" (інтернет-видання))

Реклама
Rambler's Top100