СЛАВКА І МЕДВІДЬ.

04.10.2012

...Взагалі-то з ведмедем Славка не зустрічалась. Із ним бачилися Миша, Білка і Свята Клара. Втім, йдеться про трьох різних ведмедів, а сама Славка тут ні до чого. Живе-бо вона в однойменній (з собою) повісті, а клишоногі звірі - у новелках, які ненав'язливо доповнюють сей строкатий витвір. Зате самій Славці у ньому трапляється чимало людей з нелюдами.

У цьому, ще не зовсім звичному, світі (бо спробувала б до нього звикнути восьмирічна героїня!), де водяться великі змії, і який, попри всю свою велич, таки дуже тісний, можна легко знайти підземне кубло живих мерців і розжитися у них на скарб. І вік героїні книжки "Славка" Галини Ткачук при цьому аж ніяк не завадить. Перешкоджеє хіба що музична школа... Але не в тім печаль, просто у світі, виявляється, так багато істот та їхніх імен!

Навряд чи можна уявити, що буде, коли від Річкового вокзалу, що на ПОштовій площі, погукати до Дніпра: "Йов!" Або ж "Йоаникій!" Чи, зрештою, "Ісихій!" Те, що вами зацікавиться дядя міліціонер, теж належить до варіянтів сюжету. Або, наприклад, що ви знаєте про ніч? Певні, що вона жіного роду? Аж ось інформація для роздумів: "Ніч великий, м'язовитий, ніч закрив щоки руками - і звали його Іраклій".

Втім, досить отак-ото викаблучуватися. Полуду з очей може зняти хіба що "одна дівка, ім'я їй - Галя", себто авторка цих коштовних текстів. Хоча цілком може бути, що сама вона ту полуду і накинула. Якщо й так, то шкодувати не будемо, оскільки ані літературне ясновидіння, ані яке інше писемне чаклунство критикою не карається. Натомість такі ппрпнормальні речі іноді називають талантом.