Не втрачена віра в дитинство.

30.11.2012

Дебютувати в літературі необхідно із справжнім шедевром, точніше мати змогу глибоко залізти в душу читача, перевернути її під впливом тексту та залишити великий слід для роздумів. Свою першу книгу «Славка» молода письменниця Галина Ткачук присвятила партикулярному світові дитини. Діти – це маленькі люди, які мають свою мову для спілкування, універсальні «правила гри на полі», якісь життєво важливі проблеми. Іноді ми, дорослі, відмовляємося сприймати їх світ, який здається проявом бурної дитячої фантазії, а дарма.

Галина Ткачук відкриває читачеві химерний світ дитячої уяви, але й водночас якийсь паралельно існуючий світ тільки для дітей. Восьмирічна Славка, головна героїня повісті, вже намагається дивитись на світ дорослими очима: «я тут іду на цю музику! Я щойно прийшла зі школи! У мене іще й клас гімназичний із шістьма уроками і продльонкою! Я дома не поїла! Там нема! Я із ніг падаю! Я тащу оцю непорозумілу для мене флейту! Холодно, страшне, я не можу знайти рукавичок, у мене руки змерзли її тягти! Я зараз прийду, почну грати Гайдна, і мене насварять! І знаєш, чого?! Бо я уяви зеленої не маю, як його грати, цього Гайдна! Я не можу! І ці два глупі етюди! Там є по два місця в кожному, які просто неможливо зіграти! Я не уявляю, як їх можна грати!» Саме в цей вік діти втрачають віру і здобувають сумніви, намагаються пізнати першопричину речей та рвуться в жорсткий світ дорослих, намагаються копіювати батьків, щоб максимально наблизитись до образу ідеальної людини. Діти ступають нашими кроками, вони кидають власний світ і забувають про його переваги, майже реальних чарівників, які можуть для них щось «підчаклувати».

«Славка» – це повість, яка змушує зруйнувати вікові кордони і поринути у власне дитинство, яке Ткачук пробуджує в свідомості читача. Кропітка праця над деталями авторці вдалась – вона відтворила текст у вигляді суцільного дежавю, адже тут читач вже пригадує знайомі йому чари, які допомагають мандрувати в пошуках скарбів – пекторалі та киреї. Світ дитини співіснує із світом дорослих, вони здатні пересікатись, але ніколи не заважають один одному, адже в правильному дитячому світі кожен має ще одну родину та роботу.

Оригінальність тексту Ткачук дозволяє поселити читача в світлу дитячу голову, сповнену думок та міркувань, якихось особливих переживань та радощів. В книзі нема авторських описів – тільки дитячий внутрішній голос та свідомість. І саме це наштовхує на думку, – а чи не з мене змалювала авторка головних героїв?