Історичний-детектив Лариси Денисенко «Відлуння від загиблого діда до померлого» є своєрідним випадком у сучасній, та й світовій, літературі. Перш за все, особливо для мене, він оригінальний тим, що майже на 80% складається з жіночого монологу. Мені це в деякій мірі важко сприймалося,але цим самим і викликало інтерес. В романі всі події сприймаються крізь призму своєрідної жіночої логіки. Різноманітні роздуми про життя, відносини, події – це все з жіночої точки зору, що (чесно скажу) іноді дивувало… Одним словом, роман більш спрямований на жіночу аудиторію.

Грубо говорячи про що цей твір? – Він про те,що буває в житті кожного… Ні, не про кохання, воно там лиш міні тло жіночої долі. Роман про життя, яке на перший погляд було абсолютно типовим і спокійним… Головна героїня Марта (Німкеня), жила тихо-мирно, як то говорять,дбала про свою кар'єру, намагалася побудувати відносини з коханим, працювала викладачем права в університеті, мала брата (вже дорослого – одруженого). Мама й тато, згадки про минуле своєї нації, одним словом, все більш-менш типово… Але, як то часто буває, також в житті кожного, буквально за декілька хвилин все йде шкереберть. Марта дізнається, що її дід, могилу якого вона з братом відвідувала в дитинстві і вважала загиблим в 1945-му році, насправді помер вранці, о 4:30 в віці - 91 рік. І тут настає найгірше… Розчарування змішане з безпорадністю, незнанням та абсолютною зневірою взагалі в щось хороше… Чому ж все так драматично? В чому головна героїня збита з пантелику і розчарована? – А тому що, Марта вважала свого діда,трагічно загиблим,абсолютним ідеологом, який був мужнім-хоробрим воїном, був душею відданий ідеям Гітлера (за що вона сварила в дитинстві діда,стоячи біля його могили) – тобто воїн-патріот, який загинув смертю хоробрих... Але він, як згодом виявляється, доживав свій вік в будинку для психічнохворих, а в спадок залишив їм незрозумілі речі: картини, на яких хтозна що зображено, зошит із незрозумілими записами… і капелюх… такий,який носять євреї … Так хто ж він її дід? Воїн ідеолог? Вбивця євреїв? Їх захисник? Чи … можливо він і сам... Як витримає наша героїня тяжкий тягар – РОЗЧАРУВАННЯ !!! Адже, це тяжко для людини, коли ти розчарований в комусь, або хтось в тобі… і незрозуміло, що гірше … Як знайде шлях до правди? Як зможе боротися з байдужість та зневірою близьких їй людей? І що вона дізнається про свого діда ??? Це все Ви можете дізнатись прочитавши даний роман.

І до Вашої уваги 28 цитат з роману.

Лариса Денисенко.
«Відлуння від загиблого діда до померлого»
1. Призвичаїшся сварити братових псів,потім будеш шпиняти його дітей.
2. Берлін – місто великих відстаней.
3. Іноді про важливі речі дізнаєшся трохи згодом. А часто й взагалі не дізнаєшся. І ще невідомо,що краще.
4. Смерть – дуже забюрократизована подія. Особливо у порівнянні з народженням.
5. Малював він дуже і дуже непогано,хоча світ не цінує зрозумілих малюнків. Це через те,що у художні критики йдуть збоченці.
6. Усім час від часу хочеться повернутись в юність,якою б недолугою вона не була.
7. Іноді корисно, щоб тебе щось поглинуло.
8. На мою думку,бути суддею дуже легко,варто просто плювати на думку інших,але беззастережно вірити собі.
9. Всі ми готові вірити в дива.
10. Великі гроші часто викликають обурення,особливо якщо вони не твої.
11. В того, хто вміє кохати швидко зношується серце.
12. Робота позбавляє мрій.
13. Митці або врятують цей світ,або зґвалтують.
14. Знаєте,кожна людина, як метелик,мріє дістатися сонця,але обирає простіший шлях,легшу смерть та ближче джерело світла – лампу.
15. Завжди мріяв прожити два життя,хоча краще б звільнити від помилок це,єдине.
16. Чай – родинний,теплий,благодійний,закличний до спілкування. Кава – самодостатня,різка та пікантна. Вона для минулого та майбутнього,для спогадів та мрій,чай – для теперішнього.
17. Важко,коли тебе змушують бути не тим,ким ти є.
18. Знаєте,деякі люди та стосунки також виглядають багатообіцяльним,але після невеличкої перевірки – здуваються і зникають.
19. Ми не відчуваємо себе наповненими,цілісними,поки не дізнаємось,яким було наше минуле.
20. Птахи чи метелики також дізнаються про себе більше,коли починають літати,бо це їхня природна властивість,якої вони позбавлені,поки не підростуть. Так і з нами.
21. Мабуть,відвертість відчуває іншу відвертість краще за людей.
22. Інколи треба сприймати все без істерик.
23. Знаєш,декому в посмішці Джоконди може вбачатися скептичний усміх Джокера.
24. В кожного є свій біль, котрий притишується, коли щось робиш.
25. Життя наповнене несподіванками та різними збігами.
26. Організм може забути ім’я, але розуміє,що йому холодно.
27. Страх і провина - два потужних мотиватори.
28. Ми завжди віддзеркалюємо ще когось. … Але всі наші віддзеркалення – все одно є нами. І ще трохи іншими.

Олексій Ніколенко

Почитаємо на дозвіллі: «Відлуння від загиблого діда до померлого».