Скільки слів ви можете сказати про любов? Не просто «зайка», чи «рибка», чи «так-так, і я тебе теж…», а повноцінного тексту, включаючи вигуки? Видавництво «Фоліо» презентувало новий оригінальний проект, де міститься 100 тисяч слів про любов. Наговорили, точніше, написали їх 25 сучасних українських письменників. Кожен на свій лад :).

Якраз у цій різнорідності текстів і полягає «родзинка» проекту, адже у збірці можна знайти оповідання на будь-який смак. Водночас цілісного образу «любові» ці розрізненні тексти, безумовно, не витворюють. Напевно, це й неможливо :) .

Основні «вектори», за якими розгортають оповідь автори: любов і політика, любов і секс, любов і… любов. Новелами про «любов і політику» збірка розпочинається і закінчується. Розповідь Юрія Андруховича про фатальне кохання вбивці Степана Бандери – Богдана Сташинського – задає загальний тон. Любов – ірраціональна та не пояснюється здоровим глуздом: «Любов – це людське. Любов – це той щем, без якого нас немає» («Чувирла і чудовисько», с. 15). «Коли ти в політиці – крім політики, для тебе нічого немає. Коли ти після політики – виявляється, трапляється любов», – декларує Володимир Цибулько («Любов після політики», с. 244).

Декілька авторів інтерпретують тему «любов і політика» в інакший спосіб: намагаються запропонувати специфічно український варіант кохання. Ці спроби традиційно позначені гіркуватою самоіронією: «Українська любов – сентиментальна і невесела. Вона рідко перемагає, бо фактично не бореться. …В любові українець цілком віддається пестливим суфіксам і своїй пристрасті до здрібніння. Українець-чоловік у любові сюсюкає», – самокритично зізнається Андрій Бондар («Любов – риторика. Мій буквар», с. 33).

Фактично те саме, але з іншою оцінкою говорить Богдан Жолдак: на його думку, українців у світі зневажають за те, що вони нероби, флегматики, непрактичні і сентиментальні, а також самозаглиблені у високі почуття. Однак зневажливе «хохол» насправді є компліментом, адже «видатний поліглот і перекладач Микола Лукаш якось дослідив це нехороше слово і дійшов висновку, що в індоєвропейських та азійських мовах хох-ол означає: все-верховний, син неба» («Любити по-українському», с. 97). «Не хохли ми, а кохли!» – гордо резюмує Жолдак, підкреслюючи сексуальну потенційність українців. В унісон звучать практичні поради Юрія Винничука «Мистецтво споювання панни», де наскрізними образами є тріада «вино-кохання-секс», і з яких уважний читач може дізнатись, чому не варто вживати пиво перед сексом чи рецепт любовного коктейлю...

Несподівано ліричним постає у збірці великий і жахливий Олесь Ульяненко, чиї одкровення про зрадливих сучасних жінок, котрі віддають перевагу «лендроверам» перед справжнім щирим коханням, завершуються проникливим: «В молодості думаєш, що кохання – це мить пристрасті, зараз і відразу, це терпкий, наждачний біль тіла. Насправді ж – це щемкий подих надії на те, що твоя молитва буде почута» («Жертви кохання», с. 243).

До речі, про жінок. Жінки у збірці значно менше поетизують любов. І чоловіків :). Від печальних історій Софії Андрухович («Батько гамселить усю сім’ю, … синці, плями крові, потрощені меблі… У мами вибиті зуби, поламані руки, підбите око» («Яйце про любов», с. 25) до іронічних зауважень гламурної Лади Лузіної: «Мы, женщины, ни в чем не виноваты. Мудрый Господь Бог собственноручно втиснул в наш мозг парадоксальный алгоритм «любовь – жертва». Иначе как бы он заставил нас жертвовать фигурой, здоровьем, работой, временем ради продолжения человеческого рода?» («Любовь по-женски», с. 150). Гласом здорового глузду намагається виступити… Оксана Забужко, котра твердить, що «любов – то зовсім не реакція, не «відповідь» на те, що нам подобається. Не «спершу будь таким, як я хочу», а тоді я тебе полюблю. Ні, спершу, будь ласкав, – люби сам» («What makes you smile when you are tired», с. 109). Як то кажуть, добре говорити, але важко здійснювати…

За резюме до збірки могли б правити слова Тані Малярчук: «Якби я була законодавцем любові, то залишила б у ній все, як є. Нехай любов і далі буде такою: несподіваною, невзаємною, нещасною, підлою, мучителькою злою. …Нічого не бійтеся. Любов безсмертна. Вам буде добре, коли полюбите. Тільки любіть» («Love is…», с. 157-159).

100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки.