Вдалий номер.

 
Вдалий номер
Книжки за жанрами

Всі книжки (1514)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

02.01.2019

Рецензія на книжку:
Апальков Олександр, Шувалова Ірина, Палинський Віктор. Літературно-мистецький журнал "Склянка Часу*Zeitglas", №86 : журнал
(Переклад: Апальков Олександр, Хомутина Хельга)

Загалом, вдалий номер і №87 «Склянки Часу» – поняття, на мій погляд, тотожні. Є критична якісна маса. Але це – забігаючи наперед.
Звичайно, знайомство з журналом почав зі свого власного оповідання «Ч/Ж». Перевірив – є, ніде і ніяк не обрізали, ну і слава богу. Розбирати своє якось не пристало, єдине, що хочу сказати – за це оповідання не соромно.
Щодо художньої частини – симпатично і по композиції, і по колористиці. Професійні, думається акварелі, достойно оживляють обкладинку. Єдине, що можна закинути – дуже вже традиційно, але звичайно це смакове; хотілось би також прочитати і кілька слів про саму художницю, її доробок.
«Ланцюжок» П.Прокопенка прочитав із задоволенням. Цікаво скомпоновано, практично до кінця підтримується інтрига, вийшло.
В.Наслунга «Як заварювати чай». Теж знайомий мені автор, читав його твори в журналі і збірках. І завжди залишалось враження добротності, розважливості, глибини, не без певної іронії, цікавої для читача гри. Але не цього разу. Я добре знаю Болгарію, розумію про що пише автор, але оповідання не вийшло. Так , текст на рівні, але за жанром це «записки», сторінка щоденника як складова.
«Цвіт нещастя» Я.Савчина – грамотна, читабельна, соціально значима річ. Автор вміло веде до запланованої кінцівки, правда, розрахунок відчувається і десь посередині фінал твору вгадано.
«Гарри-военный» А.Волкова. Автор знаний та цього в даному випадку замало. Опублікований текст схожий на уривок з більшого за розміром твору. Закінченим твором текст назвати не можна.
«Портрет княгині» О.Вівчарика читаєш ніби різдвяну казку – добрі пани, усміхнені охайні селяни, дієва влада. І хоч черв’ячок щодо казки гризе, все ж оповідання доладнє, читалось із задоволенням...

Олександр Боклаг

(Джерело: журнала СЧ№88)

Реклама
Rambler's Top100