|
22.03.2019
Рецензія на книжку:
Апальков Олександр, Диба Алла, Сокольник Сергій. "Що робить папырець..." : вісник
(Переклад:
Апальков Олександр)
Що не кажіть, а гумористи заслуговують на особливу критику. Сміхотворну. Щоб не важкою рукою гупали по столу і щоб не гладили поблажливо по голові. Просто розважимось приватними рефлексіями з іронією.
Твори, надіслані на конкурс “Що робить папірець”, дуже різні. Сумні та веселі, в’їдливі та добрі, сучасні та старомодні... Загальне враження – наші автори мають великий потенціал. Але, скажімо чесно, подекуди нереалізований. Бо буває так, що читаєш по діагоналі затягнуту прозу чи банальний вірш і раптом натикаєшся на смачні рядки, заради яких, мабуть, все і писалося. А краще ж було б продумати весь твір, щоб ковтався одним махом. Щоб ті вдалі строки були родзинкою на тістечку, а не на сухарі.
Розумію, планувати текст важко, натхнення річ примхлива. Загораєшся, пишеш-пишеш і все не наважуєшся підійти до об’єкту пристрасті, як замість освідчитись в коханні годинами балакають пусті слова. А виріши спочатку, що хочеш сказати і як будеш це робити. Наберись сміливості й чітко слідуй плану: привіт, пішли погуляємо, люблю тебе! Тоді вже не буде нудно.
Пораджу прочитати написане, перш ніж вважати твір завершеним. Може, після перших речень не хочеться читати далі, тоді видали перші речення і прочитай, що залишилося. Якщо так тихенько від десяти сторінок прози на екрані комп’ютера залишився чистий аркуш, бери і пиши заново. Або, може, дочитуєш до кінця і не розумієш, що далі. Тоді треба дописувати. І якщо дописав сто сторінок – книжку треба видавати, а не оповідання. Ці настанови підійдуть і поету, і прозаїку, але є спеціальні поради для обох творчих напрямків. Аби написати невелику гумореску в прозі, слід вигадати, а краще взяти з життя та довести до абсурду жвавий сюжет. А поету потрібні гучні, хвацькі фрази, щоб викликати регіт двома-трьома словами.
Не обов’язково навіть вдаватися до вишуканих афоризмів...*
*
У нарисі докладно коментуються твори авторів:
Ірини Згут, Лідії Коваленко, Ніни Корець, Миколи Ложко, Михайла Луцюка, Петра Масляка, Раїси Обшарської, Миколи Проценка та Анни Слезіної.
Юрій Шеляженко
(Джерело:
zeitglas-story)
|
