Сміхотворна критика.

 
Сміхотворна критика
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати
сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

22.03.2019

Рецензія на книжку:
Апальков Олександр, Диба Алла, Сокольник Сергій. "Що робить папырець..." : вісник
(Переклад: Апальков Олександр)

Що не кажіть, а гумористи заслуговують на особливу критику. Сміхотворну. Щоб не важкою рукою гупали по столу і щоб не гладили поблажливо по голові. Просто розважимось приватними рефлексіями з іронією.
Твори, надіслані на конкурс “Що робить папірець”, дуже різні. Сумні та веселі, в’їдливі та добрі, сучасні та старомодні... Загальне враження – наші автори мають великий потенціал. Але, скажімо чесно, подекуди нереалізований. Бо буває так, що читаєш по діагоналі затягнуту прозу чи банальний вірш і раптом натикаєшся на смачні рядки, заради яких, мабуть, все і писалося. А краще ж було б продумати весь твір, щоб ковтався одним махом. Щоб ті вдалі строки були родзинкою на тістечку, а не на сухарі.
Розумію, планувати текст важко, натхнення річ примхлива. Загораєшся, пишеш-пишеш і все не наважуєшся підійти до об’єкту пристрасті, як замість освідчитись в коханні годинами балакають пусті слова. А виріши спочатку, що хочеш сказати і як будеш це робити. Наберись сміливості й чітко слідуй плану: привіт, пішли погуляємо, люблю тебе! Тоді вже не буде нудно.
Пораджу прочитати написане, перш ніж вважати твір завершеним. Може, після перших речень не хочеться читати далі, тоді видали перші речення і прочитай, що залишилося. Якщо так тихенько від десяти сторінок прози на екрані комп’ютера залишився чистий аркуш, бери і пиши заново. Або, може, дочитуєш до кінця і не розумієш, що далі. Тоді треба дописувати. І якщо дописав сто сторінок – книжку треба видавати, а не оповідання. Ці настанови підійдуть і поету, і прозаїку, але є спеціальні поради для обох творчих напрямків. Аби написати невелику гумореску в прозі, слід вигадати, а краще взяти з життя та довести до абсурду жвавий сюжет. А поету потрібні гучні, хвацькі фрази, щоб викликати регіт двома-трьома словами.
Не обов’язково навіть вдаватися до вишуканих афоризмів...*


*
У нарисі докладно коментуються твори авторів:
Ірини Згут, Лідії Коваленко, Ніни Корець, Миколи Ложко, Михайла Луцюка, Петра Масляка, Раїси Обшарської, Миколи Проценка та Анни Слезіної.

Юрій Шеляженко

(Джерело: zeitglas-story)

Реклама
Rambler's Top100