весь Кіровоград :: 23 сентября 2010

22 вересня Сергій Жадан у рамках всеукраїнського туру на підтримку книги “Ворошиловград” презентував новий роман і в нашому місті. Перед зустріччю з читачами у Кіровоградській обласній науковій бібліотеці імені Д. Чижевського Сергій поспілкувався з журналістами. Ось що письменник розповів про свій новий роман:

“У мене остання книга прози вийшла у 2006 році, була певна пауза, заповнена написанням віршів — за цей час вийшло три поетичні книги. Власне, ідея роману виникла 2-3 роки тому. Я якось дуже довго й обережно до нього підходив, тому що розумів: потрібно кудись рухатися, щоб книга не повторювала попередню. Була ніби перша спроба написати цей роман, вона була доволі невдалою — і все, що написав, я знищив. А вже з другої спроби з'явився цей текст, який і вийшов у вигляді книги. Як мені здається, книга справді відрізняється від моєї попередньої прози: роман вийшов більш меланхолійний, більш ліричний, більш наповнений усілякими соціальними реаліями, у ньлого доволі суттєвий соціальний контекст.

Розповідати, про що книга, мабуть, справа невдячна, це роман з купою персонажів, з купою усіляких подій і перипетій... Скажімо так: він про невеличке містечко на сході України, про українсько-російський кордон і про людей, котрі на цьому помежів'ї намагаються якось облаштуватися, дати раду собі, своєму минулому й своєму майбутньому. Головного героя звати Герман Корольов, це людина, якій за 30, яка вже фактично сформувалася, яка має своє громадське, політичне, соціальне й особисте життя, у якої ніби все гаразд у житті, але на яку раптом звалюється купа проблем. І він намагається ці проблеми вирішити, а для цього йому потрібно повернутися в те маленьке містечко, де він народився і виріс — фактично, це таке собі повернення в минуле, повернення в порожнечу, потрапляння в часову діру, звідки він намагатиметься вибратися. Це роман про пам'ять, про важливість пам'яті, про безперервність пам'яті, про те, що потрібно пам'ятати все, що з тобою було, і це тобі дозволяє якось формувати своє майбутнє. Роман про те, що потрібно захищати себе, своїх близьких, свої принципи, свою територію, своє минуле, своє майбутнє. Це роман про опір, роман про протистояння, про захист своїх принципів від зовнішнього тиску”.

“Не було якоїсь конкретної події, яка б надихнула на написання роману. Оскільки доводиться спостерігати за життям країни, накопичується якийсь матеріал, з'являються певні теми, які цікавлять і з якими продовжуєш працювати. Мені завжди було цікаво працювати із соціальними темами, себто реагувати на якісь виклики. Тому хотілося б написати книгу, у якій була б присутня соціальна тематика. У “Ворошиловграді” є соціальна тематика: тут є бізнес згаданого вище Германа Корольова, і на цей бізнес відбувається рейдерська атака. Фактично, це роман про рейдерство. У нас про рейдерство мало хто пише, у нас взагалі в українській літературі соціальної тематики ніби немає. Як правило, пишуть або про любов, або про наркотики, а мені натомість хотілося написати про соціальне”.

“Мені здається, що “Ворошиловград” не припаде до душі тим, хто уподобав “Депеш мод”. Є категорія читачів, які читають ”Депеш мод” і більш нічого не читають. Як правило, це люди, які реагують на гумористичні ситуації в літературі, на кількість ненормативної лексики... Звичайно, було спокуса після “Депеш мод” продовжувати писати в такому ж фарватері, але мені здається, що це шлях найменшого опору, мені це нецікаво. Себто я розумію, що відсікаю частину читачів, не йдучи назустріч їхнім смакам, але принаймні мені так цікавіше. Я спостерігаю, що зараз на презентації приходить частина публіки, якій цікаво почути якісь гумористичні, веселі ситуації, а тут нічого смішного немає. І вони такі розчаровані йдуть, говорять, що було нецікаво. Цей роман — він не гумористичний, він більше меланхолійний, більш ліричний, тому я думаю, шанувальникам “Депеш мод” він, можливо, не сподобається. Але нічого не поробиш! Принаймні, з мого боку це чесно”.

Сергій Жадан: «Ворошиловград» не припаде до душі тим, хто уподобав «Депеш мод».