Задоволення бути "дибілом".

 
Задоволення бути "дибілом"
Книжки за жанрами

Всі книжки (1569)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

04.03.2011

Рецензія на книжку:
Бриних Михайло. Шахмати для дибілів

Містика, педофілійні підозри, геніальність і шпигунські інтриґи – ось лише маленька частка сюжетної канви нового роману Михайла Бриниха, цьогоріч відзначеного 3-ю премією конкурсу «Коронація слова». Але якраз сюжет у ньому важить не багато, адже роман цей – не що інше як шаховий підручник для нового покоління, під зав’язку напханий органічною для київської сміхової школи лексикою (тобто суржиком). В основі сюжету – «шахматне» виховання маленького хлопчика Міші простим маґазинним охоронцем доктором Падлюччо, здобрене описами шахових дебютів, гамбітів, ґросмейстерських поєдинків, що стали класичними. До «Шахмат для дибілів» можна добирати різноманітні означення: роман виховання (як зазначено в анотації), роман-лабіринт (вихід із якого пролягає в наступний роман, на що прозоро натякає фінал), функціональний роман, нарешті – роман-гра в усіх сенсах цього слова.

Щоб зрозуміти логіку написання цього твору, треба хоч трішки знати самого автора. З одного боку, він – учасник шахового турніру Blaszczak Memorial у Вроцлаві 1990 року, на якому посів почесне 96-те місце, а з другого – письменник, критик, телеведучий, людина гострої іронії і не менш винахідливої розмовної мови. Тому писати в стилі «Шахмат для дибілів» для Бриниха – це все одно що розмовляти із самим собою вголос. Ось і виходить, що діалог наставника – доктора Падлюччо (саме так, до речі, Бриних назвав свій блоґ на сайті www.livejournal.com) і маленького генія «шахмат» Міші (Бриниха?) – це безперервна гра із собою, лише з творчої необхідности втілена у слова – для читача, що ніби підглядає за таїнством гри-із-самим-собою у щілинку книги, не підозрюючи, що за ним самим не менш безсовісно підглядають із її безодні.

Власне, «шахмати» і є безоднею. Чи не найпереконливішим місцем роману стали класичні шахові баталії, про які, щоправда, не було б так цікаво читати без блискучих метафоричних пасажів Бриниха, на кшталт «в началі цієї віртуозної, як прижок матацикліста через велику кітайську стіну, атаки білі жертвують каня: 17. Ne4-f6+ (напомінаю, що це не плюс, а шах, тоість – угроза дать каралю в диню)». Бриних, устами доктора Падлюччо значно підперчує пісну шахову теорію, в результаті, наприклад, класичний дебют Уйтелки представлено так: «саме аутічне шахматне начало, плод снобізма і лузєрского унинія». А про ХІХ століття зауважено таке: «жадность у 19-му столітті (...) щиталась нормальнєйшим людським рефлєксом, одним із небагатьох, що отлічає созданіє Боже від галімої абіззяни». Читати «Шахмати…» корисно для саморозвитку, а, крім того, це нагода насолодитися шикарним зразком сучасної сміхової культури. Якраз той випадок, коли відчути себе «дибілом» – велике задоволення.

Високочолі дослідники могли б угледіти в цьому романі чимало цікавого матеріалу для своїх теоретизувань щодо української літератури. Водночас, на відміну від багатьох новочасних романів, Бринихові «Шахмати…» читатимуться однаково легко й невимушено як у метро, так і при світлі старезних бібліотечних ламп.

Богдан-Олег Горобчук

(Джерело: "Сучасність", №10, 2008)

Реклама
Rambler's Top100