|
05.03.2011
Рецензія на книжку:
С.Жадан. Anarchy in the UKR : роман
Перед нами - останній витвір одного з найвідоміших представників української постмодерної літератури Сергія Жадана. Назва книги лише на одну літеру більше пісні Sex Pistols "Anarchy in the UK", рядки з якої стали епілогом до твору. В епіцентрі сюжету знову ж таки численні подорожі ліричного героя. Можна навіть назвати ці розповіді автобіографічними. Але, на відміну від, скажімо, екзотичних закордонних пригод у книжках Ірени Карпи, ліричний герой Жадана подорожує саме шляхами України. Спочатку мова йде про мандрівку місцями анархістів (йдеться про поїздку на Донбас), при цьому автор зображує вокзали як місця, де відбувається "все цікаве в країні", критикує Сосюру та змальовує кумедні факти з побуту вітчизняної залізниці, зокрема звичного маршруту Суми-Луганськ. Завершується розділ несподіваним "лівим маршем".
Згодом перед читачем постають "вісімдесяті" Жадана - його юність та дитячі роки. І нарешті окреме місце у книзі займає Харків - фактично рідне місто автора. Університет, площа, облдержадміністрація, палац піонерів - усі ці будівлі розташовані неподалік одна від одної, а в книзі становлять певний синтез, що символізує декілька епох.
Цікаво, що Жадан усе частіше звертається до смерті як філософського поняття. "Жити швидко, померти молодим" - чи це не є світоглядом деяких сучасних молодих людей? Як би там не було, наостанок автор пропонує увазі читача 10 музичних треків, котрі він хотів би почути на власних поминках. У цьому і парадоксальність Жадана: вражаюча здатність писати про страшні речі простими, навіть буденними словами.
У будь-якої людини, що більш-менш знається на англійській мові, одразу виникне запитання: навіщо артикль the перед назвою України на обкладинці? Невже, на думку автора, Україна так і не здобула державності? Чи просто він пише про Україну як про територію з певними кордонами, а не про самостійну державу? Залишається відкритим також питання стосовно політичної позиції автора. Відомо, що письменник був комендантом харківського наметового містечка під час Помаранчевої революції. У книзі ж, незважаючи на анархістську назву, ми бачимо відверто аполітичні погляди: "Ніколи не читай газети, не цікався політикою, не слухай радіо…" Помітно, що автор досить прохолодно ставиться до революції, але, тим не менш, він - за свободу, яку, як відомо, не одержують, а виборюють.
"Ця книжка - про пам’ять як визволення…" Дійсно, пам’ять є дуже важливим елементом твору, іноді вона стає ледь не повноцінним персонажем, якого письменник персоніфікує. Автор веде нас лабіринтами своїх думок та згадок. Мабуть, саме у зверненні до своєї пам’яті та в аналізі минулого Жадан убачає майбутнє визволення. Тут можна провести паралелі з теорією психоаналізу Фройда.
Як зізнається сам письменник: "Ця книга - нон-фікшн, короткі рефлексії про останні півроку мого життя." Незважаючи на часом яскраво виражену маргінальність автора, "Anarchy in the UKR" є значно соліднішою за "Депеш мод". Цікаво, що попри певної безвиході у політичному сенсі, атмосфера книги не напружена і не похмура, особливо у порівнянні з тією ж "Депеш мод". Хочеться зробити висновок, що Жадан став менш жорстким та більш оптимістичнішим…
Юлія Рущенко
(Джерело:
Сумно)
|
