УФО № 3(9) 2009.

 
УФО № 3(9) 2009
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам
щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

19.04.2011

Рецензія на книжку:
Т.Литовченко, Віталій КРИВОНІС, Радутний Радій, Муляр Юрій, Сусанна ЧЕРНЕНКО, Н.Дев'ятко, Антон ПЕРВУШИН, Дмітрій ТЄДЄЄВ, Олексій КАЗОВСЬКИЙ, Наталіка КЛИМЕНКО, Неллі МАРТОВА, Малина Маріанна, Віталій КАРАЦУПА, Левченко Олександр, Сергій ДЗЮБА, Віталій КРИВОНІС. УФО №3(9) 2009 : Український Фантастичний Оглядач
(Переклад: Н.Дев'ятко, Радутний Радій)

Віталій Кривоніс («Скрипаль і фоссегрим). Добротній твір, мова написання цікава, є дещо нове («Жах не переплавився на лють.»), але є і перебори із новизною—«Хай море спалить вас.» Хотілося б глянути на те, як море палить людину. Стиль твору у такт розповіді, усе гармонійно, за виключенням передозування авторським поясненням—складається враження штучного затягування у виді одних і тих же відчуттів чи емоцій про які вже написано. З іншого боку—у деяких діалогах є живі емоції, реалістично описані, як то гнів чи іронія, чи звичайне знущання. Але є й дике: «- А сам ти як гадаєш? – Гадаю, що мене підманули.» - дивно якось звучить у розмовному стилі.
Увесь текст йде в україномовних рамках і тут, ближче до кінця, цвях, який усе псує—«Нє. То я вчився у Вілле.»
Із описами гарно: «Сутеніло зарано. Бузкові хмари зжерли зорі й місяць. Чорне небо розкраяли вогняні патьоки заходу. Багряні відблиски звивалися на воді, красили біле пір’я лебедів княжим багрянцем.»
У творі добре переплетено минуле із теперішнім, природно. Тільки із закінченням біда—усе занадто прямолінійно і передбачливо.
Радій Радутний («Навздогін»).
Це продовження твору, його початок був у попередньому журналі, хоча, не скажу, що багато втратив, не прочитавши початку—усе зрозуміло і передумова зайва, принаймні, такий варіант із неповною версією теж добре сприймається. Щодо самого твору, то читається, як мінімум спочатку, ніби переказ—конкретного мало, образи рідкісні, хоч і легко написані, та нелегко сприймаються, бо немає до них емоційної прив’язки, тільки легкість авторського слова.
Автор вдало розкрив психологію терориста, добре описав трансформацію звичайної людини у терориста, розмежовує останніх на категорії, є що почерпнути.
Сам стиль твору, повторюся, легкий, з крихтою іронії, але доречної, не зашкаленої, як буває у надмірній впевненості автора («А ще—густо политі страхом. Звідусіль було страшно, і зверху, й знизу, й голод міг повторитися, й повторити його могли, й кожен другий був соціально-чужий, і американські бомбери літали аж до Кіровограда, й за іграшки могли бомбу скинути, а не лише шпигуна-парашутиста.») Добре звучить, цікаво написано за режим радянської влади. Гарний вислів—«…церква намагається проколоти небо хрестом.»
Неприємним видався монолог терориста—задовгий і не пояснених слів забагато. Кінець твору песимістичний, обірваний, але від того не стає поганим—навпаки, додає смаку. Сюжет хороший.
Юрій Муляр («Найкращі з найкращих»).
Кілька слів—простий переказ простого сюжету з простим стилем і образами, твір не чіпляє—доводиться читати із самопримусом.
Сусанна Черненко («Міф мрій»). А цей твір глибший, ніж здається спочатку—з ідеєю і своєю філософією.
Антон Первушин («Благовіст»).
Є ідея, помітна спроба її розкрити і моментами це виходить добре, але в загальному треба весь час примушувати себе читати. Образів і емоцій немає, тому сприйняти запропонований автором світ важко.
Дмитро Тедеєв («Тринадцятий день»).
Початок, а це добра половина твору, нудний, забитий «філософією технології», хоча в подальшому гарно розкриває зміст написаного. Ідея твору цікава, але для її розкриття треба більше тексту, більше поля, аби її висадити, щоб було місце, де проростати.
Неприємний момент і не лише в цьому тексті—прикро те, що усі твори розкривають свою суть не через сюжетну динаміку, а через заїжджені монологи-пояснення, хтось із персонажів задає питання, а хтось монологом відповідає.
Ріже сприйняття, і це, мабуть, недолік редакторської роботи, часте вживання слова «зауважувати», його тулять як у простий опис, так і в діалоги, хіба так хтось говорить під час неофіційної бесіди? Тим більше так часто, особливо сильно цим словом зловживає Наталія Дев’ятко у наступному творі. Хіба не можна чергувати із синонімами?
Олексій Казовський («Ти, робот»).
Читаючи твір, здається, що йдеш не чистою утоптаною дорогою, а густим зарослим полем, що так і норовить зупинити, відкласти до «карщих часів», до сили читати.
«Я пішов першим: залишив на столі недопитий чай і тихенько забрався геть…» Чому два рази акцентується увага на тому, що герой уже пішов?
«Вранці мене розбудив розмірений шум в коридорі—робот-прибиральник пилососив килимові доріжки.» «Килимові доріжки»—так як ініціювання ініціатив. Але мова не про те, далі написано: «До сніданку ще було дві години—відпочивальникам давали досхочу відіспатися після нічних розваг…» Цікаво ж їм («відпочивальникам») дають відіспатися—за дві години до сніданку пилососити в коридорі.
Сюжет—набір трафаретних подій із зустрілися, поговорили, випили, поговорили, розібралися із проблемою і ніякого об’єму, ніякого задоволення від прочитаного, усе сприймається плоско, без «життя».
У прямий сюжет закладена яскрава, але нерозкрита належним чином ідея.
Наталія Клименко («Поки світ не зміниться»).
Усе так, усе правильно, ніщо не чіпляє негативним, але відчуття під час читання все одно не задовольняють—мабуть, у мові оригіналу виглядає на порядок краще, хоча…
Неллі Мартова («В топку).
Добрий твір, але є проколи в редагуванні: «…витер руки до штанів…», «…він спіткнувся до чогось м’якого.»
Красивий переклад Маріанни Малини вірша «Дезидерати небесним молитвам».
Є ще кілька цікавих інтерв’ю і стаття Наталії Дев’ятко («Психологія і мотивації авторів фанфіків»).
Глибоко продумана і психологічно виправдана класифікація підстав, що спонукають авторів писати «своє» у рамках «чужого» світу.

Тарас Самелюк

(Джерело: "Літературний форум" Романа Кухарука)

Реклама
Rambler's Top100