Тіло і доля у царстві Хроносу.

 
Тіло і доля у царстві Хроносу
Книжки за жанрами

Всі книжки (1529)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

04.11.2011

Рецензія на книжку:
Т.Антипович. Хронос : роман

Автори цих книжок оперують у своїх творах такими сакральними поняттями, як «час», «доля» і «шлях». І нехай фантазійна стилістика дещо спрощує сприйняття цих складних філософських категорій, але завдяки їй важкий досвід чужих культур, яким обтяжена епоха постмодерну, набуває ознак нестримної легкості нашого з вами буття.

Так, наприклад, у черговій утопії «Хронос» Тараса Антиповича дія відбувається у недалекому майбутньому, але питання, що їх автор ставить руба, належать до «старих добрих часів» нашого сьогодення. Химерність часу і приреченість долі, громадська думка і приватна особа, світ високих технологій і потаємне дно людських стосунків. І якщо у попередній збірці «Тіло і доля» нашого автора відкидалась теза Потебні про те, що мова — це душа народу, і тіло людини ставало її домом, то в романі «Хронос» оперують більш невловними речами. Час — ось що стало товаром на ринку майбуття, а в суспільстві — завдяки хрестоматійному злому професору — панує темпоральна злочинність, у людей крадуть їхні життя, і вираз «убити час» перестав бути жартом, перетворившись на грізну зброю. Вражаючі історії депутатського синка, що гине від передозування, старого актора, який мстить за «спустошену» дружину, цілого кабінету міністрів, яким керує злий карлик, що наче вимандрував iз казок Гофмана, складаються в картину техногенного свавілля.

Дебютний роман «Бурецвіт» Марії Ряполової — це фентезі з більш мирним сюжетом. Його героїня — така собі Амелі з однойменного фільму, помножена на вчену–біолога у виконанні Уми Турман. Але та керувала стихіями, а наша дівчинка командує у крамниці рослинами: плющ у неї ловить грабіжника, особливі квіточки, якщо хтось поряд лається поганими словами, виділяють неприємний запах, а трояндові кущики–вампіри треба годувати власною кров’ю. Роботи в неї непочатий край: наговорити компліментів кактусові, побалакати з водоростями. А серед краму — дивовижні рослини: співочий кущик, плакуче деревце, кактус мудрості, лілія екстазу. І ось до крамниці приходить хлопчина, який шукає орхідею долі. «Людина, яка віддає свою долю, помирає?» — питає він. «Так, але не в звичному сенсі, — відповідають йому. — Може, тіло і продовжує життя. Це вже не має значення. Ця людина... вона вмирає в ширшому сенсі». Тіло і доля — хіба не явний перегук iз вищезгаданим твором Тараса Антиповича?

Утім поєднати тіло з долею у романі «Бурецвіт» допоможуть лісовички, побережники, русалки та інші представники української демонології. Заплутатися дуже легко, і тому бажано мати напоготові бажання дочитати до кінця. Коли ж не терпиться, то можна хіба зауважити, що чаклун відібрав у хлопця долю раніше, ніж той устиг загинути. Але, навіть бігцем переповівши фабулу твору, все одно не розкриємо всіх таємниць його карколомного сюжету — вистачить і тілу, і долі, і вбивцям часу, щоб насолодитися його барвистими перипетіями.

Чимало стежок–доріжок у мовно–стилістичному сенсі доведеться також сходити, знайомлячись iз повістю «Сім воріт» Олени Захарченко. І шлях простелиться крізь брами приватної географії: Київ—вокзал, Київ—Фастів, Фастів—Козятин, Козятин—Шепетівка, Шепетівка—Здолбунів, Здолбунів—Красне, Красне—Львів. Стартова ритмомелодика викладу епічна, в стилі Генрі Лонгфелло, але, звісно, в урбаністичному аранжуванні: «Сів я за кермо, і завів я мотора свого, міцного, старого бензинового мотора завів, і став їхати». І це не дивно, якщо зважити, що героя–лікаря звати Кирило Мефодієвич, а героїню на ім’я Марина Чех кличуть Інанна, і кличе її так київський бомж, а за сумісництвом — шумерський бог Енкі, який також хлопця її зве Гільгамешом. Знову ігри з часом у чужому тілі, що ніяк не відцурається власної долі?

Серед інших екзотичних персонажів, з появою яких регістр оповіді в «Семи воротах» змінюється від студентського сленгу до базарної балачки, — продавщиця з базару Наталя, древнє божество Наташка і горобець Елфі. Ось така от захоплива міфологія, дарма, що час і доля героїв рухаються зачарованим колом класичних сюжетів на кшталт «Москва—Пєтушкі» Венедикта Єрофєєва, або «Московіада» Юрія Андруховича. А що такого? «Я — Інанна, — виголошує героїня, — і можу швендяти в підземне царство через ті брами, скільки схочу». І це вже ознака нашого постмодерного часу, коли текст змішується з контекстом, чуже тіло впливає на твою долю, а прив’яла наукова фантастика минулих десятиліть несподівано розквітає буйним квітом сучасного фентезі.

Ігор БОНДАР–ТЕРЕЩЕНКО

(Джерело: "Україна Молода" № 191 за 25.10.2011)

Реклама
Rambler's Top100