|
06.11.2011
Рецензія на книжку:
Староста Петро, О.Апальков. Малюнки словом
Четверта поетична збірка Петра Старости “Малюнки словом” засвідчила, що поет постійно рухається щаблями-сходинками літературної драбини, і це не просто манірні сходинки-зіккурати якогось там міражно-маніакального Вавилону, що грозить розсипатись, самознищитись. Автор не належить і до такої категорії літераторів, які графоманять щоденно ( а для поета це повний абсурд!), щорічно видаючи по 2-3 збірки сирої непоетичної (шкідливої для “вжитку”, звісно ж!) субпродукції. Не кожен, хто прочитає Петрові ронделі, рубаї, легенди, зрозуміє значення його виразів, де багато синонімів, власних назв, імен міфологічних персонажів та історичних осіб. Але є словники та довідники, до яких і направляє Петро Староста читача.
Деформовані події та дати нашої історії, що подавались як єдина істина імперськими псевдо істориками, поет намагається подати правдиво, послідовно, про що говорить його епічний твір “Стиск багряної опанчі” про Болохівську землю.
А це велика територія нашої Ойкумени, про яку йдеться вперше в літописі 1150 року. Данило Галицький, Куремса, Діонісій, Мстислав… – імена, події…
Варто оглянутись на наше минуле разом з автором, воно того варте. Ні, не все абсолютно біле і абсолютно чорне, як нам подавалось в епоху соцреалізму!
Громадянська лірика мало не в кожнім другім вірші:
Україна – не провінція Європи,
Не забутий Богом дикий край.
Хоч в країні зболеній не рай;
У важкій борні знаходим власні тропи.
... Читаю вірші Петра Старости “Дух волі”, “Дума про долю”, “Дзвони неземних соборів” і відчуваю, як звільняюсь, як виходжу із туману-гіпнозу. Дай Боже і вам це відчути, читачі, Про художню цінність збірки ( вдалі метафори, власні епітети та словосполучення, поетичні пейзажі і т. д.) най скаже читач, критик.
Бажаю, щоб доля четвертої книги поета була такою, як він сам сказав власними рядками:
Огорнута увагою й добром
І обцілована словами…
Що ж, читаймо цю книгу, і ставаймо єдиною і достойною нацією!
Микола Савчук
(Джерело:
Читаймо книгу)
|
