Галина Вдовиченко "Бора".

13.12.2011

Галина Вдовиченко. "Бора". Київ, 2011. Видавництво "Клуб сімейного дозвілля".
12 грудня, 2011 p.

Книжкова премія ВВС Україна "Книга року ВВС-2011" представляє кожну з 32 книжок Довгого списку (претендентів на звання Книги року): обкладинка, сторінка тексту, фото автора та короткий відгук одного чи кількох експертів.

Андрій Куликов, член журі, представляє книжку Галини Вдовиченко:

"За визначенням Української Радянської Енциклопедії, "бора" - "місцевий сильний та поривчастий вітер, що дме з вершин невисокого хребта, розташованого на узбережжі водного басейну (море, озеро). Бора виникає переважно взимку внаслідок великої різниці між барометричним тиском на суші (високий) і морі (низький). Бора викликає різке похолодання; швидкість досягає 40 м/сек; спостерігається в районі Новоросійська, на берегах Байкалу ("сарма"), в Далмації, в Провансі ("містраль")".

Тепер це природне (надприродне?) явище спостерігається і в Україні. "Бора" Галини Вдовиченко дме з вершин Карпат і викликає різке похолодання в душах тих, хто завдасть собі клопоту замислитися над питаннями, що їх ставить авторка. Чи відповідає Галина Вдовиченко на поставлені питання? Залишу це запитання без відповіді, щоб не розкривати таємницю, пов’язану з книгою, побудованою на дослідженні спроби дізнатися таємницю.
Перша сторінка книжки

Збільшити зображення

Ті, хто читає твори, що беруть участь у конкурсі "Книга року Бі-Бі-Сі", певно, пригадають твір Андрія Кокотюхи "Чужі скелети", головний герой якого також отримує в спадок будинок – і також стикається (зіштовхується!) з таємницею. Звісно, можна обґрунтувати твердження, що цей зв’язок унаочнює цілісність ємкої частини сучасного українського літературного процесу. Але залишу висновки на розсуд читачів, як і визначення природи дискурсу, в межах якого відбувається творча обробка типових сюжетів.

У слові "бора", що означає "вітер", наголос на другому складі.

У романі Галини Вдовиченко наголос на людських цінностях і прагненні зберегти їх хоч би якими дверима був перетятий дім нашого спільного життя. Героїня роману, ота сама Бора, поривчаста як вітер – бо ж надто велика різниця між напруженістю її внутрішнього світу і млявістю довколишнього існування. Але ж Бора живе не окремо від суспільства, хоч часом і за замкненими дверима порожнього будинку. За законом посудин, що сполучаються, тиск має дійти спільного значення. І хоча людина безмежно мала, вона змінює світ. Сумою безмежно малих, здавалося б, зусиль".