Анатолій Дністровий. 'Дрозофіла над томом Канта'.

20.02.2012

Анатолій Дністровий. 'Дрозофіла над томом Канта'

Анатолій Дністровий. "Дрозофіла над томом Канта". Львів, 2010 рік, видавництво ЛА "Піраміда".

Книжкова премія Української служби Бі-Бі-Сі "Книга року Бі-Бі-Сі" представляє кожну з 32 книжок Довгого списку (претендентів на звання Книги року): обкладинка, перша сторінка тексту, фото автора та короткий відгук одного чи кількох експертів.

Клацнути Тут - сторінка Книги року Бі-Бі-Сі 2010.

Анатолій Дністровий народився в Тернополі в 1974 році. Він поет, перекладач і прозаїк, автор кількох збірок і романів. Його роман "Пацики" брав участь у премії "Книга року Бі-Бі-Сі 2005".

Анатолій Дністровий працює в мас-медія і називає себе одним із небагатьох українських письменників, який ніколи не отримував грантів.

Експерт Бі-Бі-Сі, журналіст і депутат Ольга Герасим'юк представляє роман Анатолія Дністрового.
Перша сторінка

Перша сторінка роману Анатолія Дністрового
Збільшити зображення

"Самотнiсть як стан не лiкується. Сiм'я замiняє все. Перш нiж завести сiм'ю, треба подумати, що тобi треба - все чи сiм'я?

Але все це теж - вiдмазки й спроба не сказати правду. А вона в тiм, що є такi любовi - вони даруються дуже не всiм, бо тодi на Землi жили би лише мiкроби, лямблiї та iнфузорiї-туфельки.

Є такi любовi, коли вмирає хтось один, то вiн забирає з собою на небо чи кудись свого другого. Вiдлiтають разом. Лиш тiло того другого бродить по кафедрах, лекцiях, вiдрядженнях, гидує горiлкою, блює, кохається з ляльками, варить макарони, прасує старi штани, пише або не пише про Канта - все це, щоби якось убити час, поки рвонуть уже й тiлом туди, на небеса чи куди, сicти поряд на хмару чи на що, - й гладити одне одного по головi. I не кажiть, що грiх так жити.

Я особисто так прочитала Днiстрового".
Автор Анатолій Дністровий.

Автор Анатолій Дністровий.

Експерт Бі-Бі-Сі, блогер Української правди Ірина Славінська - про роман "Дрозофіла над томом Канта".

"Такого Дністрового я ще ніколи не читала.

Анатолій Дністровий примудрився підняти абсолютно новий пласт українського буття та втілити його в літературній формі. Маю на увазі українське університетське життя – кафедри, студенти, конференції, беззмістовний і безпощадний ВАК, читання улюблених філософів і так далі.

Парадокс міститься в грі бінарними опозиціями повного та порожнього. Життя, читання, наукова діяльність кохання, дружба – це все пусте чи повне? На перший, надто крупний план виступає влаштована побутова реальність середнього касу з вищою освітою. За нею – усвідомлення екзистенційної пустки.

Цілковитим новаторством є образ "дрозофіли" - істоти, котра рухається за траєкторією, що її неможливо обчислити. Тут можна говорити про дуже глибоке символічне наповнення, але не буду. Тепер краще чекатиму на появу епігонів із усілякими "мухами" чи "тарганами".

Експерт Бі-Бі-Сі, професор УКМА Віра Агеєва - про книгу Дністрового.

"Дрозофіла над томом Канта” – це неспішний монолог тридцятилітнього викладача філософії. Такий герой мав би бути нудним і несьогосвітнім, однак Анатолію Дністровому вдалося зруйнувати наші читацькі стереотипи й навіть філософа представити людиною пристрасті.

Тим більш, що Павлове велике кохання виявилося направду трагічним. Дівчина помирає, але обіцяє: я повернуся; а коли не зможу повернутися, то пришлю замість себе іншу.

У квартиру вочевидь не аж так облаштованого в побуті київського інтелектуала часом навідуються дивні гості, шукаючи напівмістичну й, мабуть, всемогутню бабу Маґду, що колись тут мешкала. І одного дня...

Що ж, і раціональні філософи не можуть, на щастя, врятуватися від впливу на їхнє життя явищ містичних чи принаймні непоясненних".