|
25.03.2010
Рецензія на книжку:
А.Санченко. Нариси бурси : Оповідання
"Нариси бурси" точно можна порадити для читання підліткам і людині з консервативними смаками в літературі. Тут немає нічого такого, за що критики і читачі недолюблюють сучукрліт – ні матюків, ані "потоку свідомості". Видання в Україні кінороману Маргеріт Дюрас, тобто її роману-сценарію до надзвичайно складного фільму Алена Рене – це як мінімум нетипово
У березні гучних літературних прем'єр не відбулося, якщо не рахувати перевиданого роману "Берестечко" цьогорічної ювілярки Ліни Костенко - з цього приводу урочистості перетворили на презентацію книги. Чи це презентацію перетворили на урочистості?
Але попри доволі помітний літературний голод, на який уже звертав увагу Сергій Жадан, до рук "Української правди. Життя" таки потрапили декілька нових книжок. І прогрес: у березні в огляд новинок місяця вперше включено електронну книжку.
Антон Санченко. Нариси бурси (видавництво "Електрокнига")
Антон Санченко вже встиг видати дві дуже смішні книжки - "Баркароли" та "Весілля з Європою". Цьогорічний досвід - пряма ілюстрація того, як вплив кризи може бути не лише шкідливим, але й корисним.
Якщо вірити чуткам, видавець, який повинен був друкувати "Нариси бурси", збанкрутував, а письменник залишився з носом. Тобто з текстом, але без книжки.
Так з'явилася "піксельна книга" або ж книжка "для екранного читання", яку можна придбати за веб-гроші на веб-сайті.
Це 17 історій із життя бурси, але не гоголівської бурси і не звичайного сучасного технікуму, а "Тюльки", тобто Херсонського морського училища рибної промисловості.
Кожна з історій - чудова і дуже смішна. Разом із курсантами "Тюльки" Гоголем, Квіткою (на прізвисько Будяк), Основ'яненком (на прізвисько Основа або Тухес) та іншими в читача є шанс дізнатися про все, що він не знав, але боявся запитати. От ви знали, що курсанти носять у капелюхах пружини? А що таке придибашка? А як без черги їздити в Одесу? І взагалі - де пружина?
Окремо варто сказати про оформлення "Нарисів бурси". Воно просто чудове: ніби звичайні комп'ютерні колажі, але теплі... Гортаєш книжку так, як гортаєш власний випускний альбом.
Або дембельський альбом, щоправда дуже інтелігентний. Поруч із карикатурами на курсантів і викладачів, вирізками з листівок, сигаретних пачок, плакатів і еротичних малюнків в ретро-стилі тут легко надибати цитати з української класики про курсантів "Тюльки". Не вірите?
"Нариси бурси" точно можна порадити для читання підліткам і людині з консервативними смаками в літературі. Тут немає нічого такого, за що критики і читачі недолюблюють сучукрліт - ні матюків, ані "потоку свідомості". Натомість є хороший текст. Щоправда, як завжди останнім часом, текст автобіографічний - поширення цього симптому в нашому літературному контексті вже набуло розмаху епідемії.
Але і це - добре, оскільки є нагода порівняти зацикленість на собі одних авторів і створення у новій книжці Санченка іронічного тексту для широкого кола читачів, якісної масової літератури. У хорошому сенсі цього слова.
Ірина Славінська
(Джерело:
Українська правда)
|
