|
Василь Герасим’юк
м.Київ, Київська обл.
Герасим'ю́к Васи́ль Дми́трович (18 серпня 1956, Караганда) — український поет, лауреат Шевченківської премії (2003).
Член НСПУ (1983), АУП (1997).
Премія «Благовіст» НСПУ (1993) та Літературна премія ім. П. Тичини (1998)
Народився в гуцульській родині, вивезеній у 40-і рр. до Караганди на «вічне поселення»; але наприкінці 50-х рр. батьки змогли повернутися в рідне с. Прокурава (Косівський район, Івано-Франківська область), де й минуло його дитинство.
Пробудження інтересу до поетичної творчості й перші поетичні спроби припадають на шкільні роки в Косові. Це був початок 1970-х рр., коли ... [ Показати всю біографію ]
прийшла нова хвиля політичних репресій, що мали покласти край рухові «шістдесятників». У цій атмосфері формувалася творча особистість майбутнього поета.
Закінчив філологічний факультет Київського університету (1978).
Працював редактором у видавництвах «Молодь» та «Дніпро» (1978—1992).
Від 1992 — ведучий програм редакції літератури Національної радіокомпанії України.
Від 1993 — голова журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів “Гранослов”
Вибрана література:
Павличко Д. Заповідається слово буремне. // Над глибинами. К., 1983;
Таран Л. Клейноди гідності і пам’яті // Поезія. 1990. Вип. 2;
Мельник Я. Пахнуть сіном київські дахи // Сила вогню і слова. К., 1991;
Бриних М. “Я проти того, щоб з Ісуса Христа робити українця…” // Україна. 1995. Ч. 14;
Салига Т. Штрихи до літературного портрета Василя Герасим’юка // Дзвін. 1996. Ч. 9;
Салига Т. Між традицією і модерном // Салига Т. Імператив. Л., 1997;
Неборак В. Герасим’юк // Нова хвиля. Ч. 4;
Моренець В. Горянин // Час. 1997, 7 лют.;
Білоцерківець Н. “Тільки й заняття маю, що шукати сліди” // ЛУ. 1997, 13 листоп.;
Долженкова І. Поет тектонічних зрушень // ДТ. 2002, 16 листоп.; Скиба М. Українські палімпсести Василя Герасим’юка // ЛУ. 2002, 15 груд.;
Штонь Г. Бранець сумління // Книжник-рев’ю. 2003. № 3; Ковалів Ю. Поетичний космос Василя Герасим’юка // ЛУ. 2003, 6 лют.;
Дзюба І. ...І є такий поет // Герасим’юк В. Є така земля. К., 2004;
Деревій О. Аристократ української поезії // Кур’єр Кривбасу. 2005. № 7.
І. М. Дзюба Енциклопедія сучасної України. — Т. 5. — Київ, 2006., стор. 545-548 [ Згорнути біографію ]
|
