|
Оксана Кротюк
м.Київ, Київська обл.
Мала щастя народитися в місті Луцьку білої зими 1969 року в переддень Святого Миколая.
Через 27 років цей факт спричинився до з´яви першого вірша для дітей. А поміж тим було навчання у Луцькій школі №13, Луцькому педагогічному училищі ім. Ярослава Галана, Київському Державному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова. Працювала в Українському центрі народної культури «Музей Івана Гончара», де виконувала обов´язки прес-секретаря, а згодом очолила відділ зв´язків з громадськістю. З 2004 року і донині працює на посаді літературного редактора журналу «Малятко». З 2010-го також втілює власний ... [ Показати всю біографію ]
авторський проект на Українському радіо (програма «Великий світ малого читача»: канал «Культура»).
Систематично виступає з творами різних жанрів для дітей у періодиці (журнали «Малятко», «Зернятко», «Пізнайко», "Ангелятко", «Крилаті»...) та колективних збірках (видавництва «Свічадо», «Богдан», «Лелека», «Белкар-книга» та ін.).
У 2008 році у видавництві „Преса України" вийшло дві книжки: „Неслухняне левеня" (збірка віршів) та „Найкраща земля" (віршована казка). 2009-го з´явилися «Веселі єноти», а 2011-го віршована «Абетка» у «Видавництві Старого Лева». 2012-го року світ побачили книжка "В зоопарку" (вірш-гра), видана видавництвом "Богдан", та книжка "Чорне море й синій кит" ( віршована казка), видана "Пресою України".
Член Національної спілки журналістів України. Член Національної спілки письменників України. Лауреат літературної премії ім. Наталі Забіли (2006р.). Лауреат літературного конкурсу «Рукомесло» (2009 р.).
Біографічні рядки зазвичай підсумовує словами: «Все вище сказане ні про що не говорить і нічого не означає. Про автора говорить і автора означає виключно те, що він створив. У застосуванні до дитячого автора ця теза працює посилено, бо діти розумні: їх не цікавлять імена й відзнаки. Тому беручись до кожного вірша, до кожної прозової мініатюри, почуваєшся новачком: чи здужаєш, чи не сфальшивиш. Відтак найвища нагорода, якої я була удостоєна як автор - це розповіді батьків про те, що діти просять покласти мою книжечку біля подушки на ніч». [ Згорнути біографію ]
|
