Маріанна Малина : Фіолетові діти : Роман : Анотація, уривок з книги.

Автор Маріанна Малина. Фіолетові діти : Роман. У жанрах Молодіжне, Фантастичний детектив, Фантастичне. Анотація: Вони прилетіли не з ...
 
Маріанна Малина : Фіолетові діти : Роман : Анотація, уривок з книги
Книжки за жанрами

Всі книжки (1495)

Книжки за першою літерою назви
Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Книжка
Книжка Маріанна Малина "Фіолетові діти : Роман" (фото 1)
Фіолетові діти : Роман

Маріанна Малина

Країна мрій, 2009. — 224 с. — (Серія: Фієста).
— м.Київ. — Наклад 3000 шт.

Можливість автографа.
ISBN: 978-966-424-134-9
ББК: 84.4Укр6 М19

Жанр:
Молодіжне
Фантастичний детектив
Фантастичне

Анотація:
Вони прилетіли не з Марсу. Вони з’явились у звичайній школі. Читання думок на відстані, левітація, телепортація... виявляється, ці фантастичні здібності цілком реальні! Хто ж вони — індиго? Нова генерація надлюдей — чи безжальні виродки, здатні на вбивство? Їх бояться, ними цікавляться, їх тримають під прицілом... Що ж діяти молодому шкільному психологу Дарині Миколаївні, яка після загадкової смерті колеги-вчительки опинилася поміж двох таборів? Ставати на бік старої системи, яка намагається втримати контроль, чи захищати дітей, яких цькують зусібіч?

Поділитись:

Лінк із зображенням книжки:

  Уривок з книжки Рецензії в пресі (7) Відгуки читачів (4) Де купити (3) Скачати файл

Розділ I

1

Наді мною було небо. Блакитне, по-літньому вицвіле. Листя дерева на цьому тлі чітке, живе, прозоро-зелене. Видно тоненькі прожилки, здається, ще трохи — і побачу хлорофілові зерна.
Звідкіля я це знаю?
Байдуже...
Небо.
Листя.
Я.
Щастя...
Раптом усе закрутилося в яскравому вихорі. Швидко, ще швидше... ще...
— Дарино! Дарино Миколаївно, ви мене чуєте? — зненацька я бачу над собою дебелу, як вавилонська вежа, шкільну медсестру Оксану.
— Так, чую, здається...
— Впізнаєте?
Здається, впізнаю. І себе, і Оксану, і свій кабінет, і цього хлопчину з зеленими, як пляшкове скло, очима.
... [ Показати весь уривок ]

[ Згорнути уривок ]

Реклама
Rambler's Top100