Щастя треба ловити, поки воно є.

 
Щастя треба ловити, поки воно є
Книжки за жанрами

Всі книжки (1552)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

19.11.2010

Рецензія на книжку:
Ромен Ґарі (Еміль Ажар). Життя попереду : Роман. Переклад з французької
(Переклад: М.Марченко)

Якщо я вам скажу, що головний герой роману Ромена Ґарі «Життя попереду» – це хлопчина років дев’яти-десяти, який найбільше за все на світі любить морозиво, не має батьків і піклується про пуделька, щоб комусь дарувати своє тепло й бути потрібним, — то ви скажете, що таких багато. Але він – інший.

Момо (так його називають не тому, що він боїться бути арабом Мохамедом у Франції!) – хлопчина без конкретної дати народження, його мати-повія загинула від руки ймовірного батька хлопчини — її «сатанера» (згодом Момо дізнається, як правильно називається ця «професія»), тому він і опинився в нелегальному «будинку для дітей» на квартирі у старої єврейки-повії Мадам Рози.

Там арабча опікується «молодими», а коли господарка починає нездужати — то й нею, причому так самовіддано та пристрасно, що мало сам не гине. Це вже навіть не схоже на реалістичну історію, казкою, певно, теж не назвемо… Це – життя, в якому Момо-дитині немає місця, він – завжди дорослий за покликанням або через дорослих. Та він не скаржиться: у нього є швидкі ноги для магазинних крадіжок, гострий розум для заробітку, жвавий погляд для спілкування та хвилинної приязні, але йому бракує уваги… та любові, тому якщо помре Мадам Роза, він залишиться сам на сам зі світом. Проте не залишить її на поталу лікарям-садистам: він знайде її родичів ув Ізраїлі, привезе їх на кабріолеті, запустить у небо літак…

«Життя попереду» – трагікомічна історія. У ній ви зможете знайти поради, як довести, у першу чергу, собі, що ваша присутність у цьому світі для когось важлива (навіть якщо немає підстав у це вірити); за яких обставин шоколад смакує краще; куди їхати, щоб побачити, як влаштоване сонце; хто насправді опікується дітьми; що найголовніше у Франції; для чого існує медицина; з чого/кого роблять хліб чорні; де найсумніше місце на тілі людському; чим смерть приваблива і т. д. Та найголовніше – як відповідати, коли тебе повчають дорослі й говорять, що ти ще надто молодий.

«Повірте старому на слово», – каже малий Момо, називаючи 30-річного чоловіка недосвідченим хлопцем, і має на це право. Незважаючи на лайно, що його оточує, він вчить напам’ять Віктора Ґюґо (хоче ним стати!), усвідомлює, що не можна жити без любові й не можна не жити, якщо ти вже народився, хай навіть арабом у Франції. Тому любов десь треба шукати. Момо, маючи бажання прокрутити життя назад (як це робить білявка Надін, коли дублює фільми), повернути Мадам Розі її сімнадцятирічну красу, не може цього зробити, але він любить синовньою любов’ю жінку, яка пережила Аушвіц, яка багато бачила та знає, яка любила його й навчила Момо цього дару.

У творі вже зовсім дорослий оповідач малює картини свого ще не зовсім дорослого життя. Звичайно, тло розвитку подій брудне й нечесане (часто-густо форма перекладеного тексту, на жаль, така сама), але чисті й красиві ті люди, які можуть бути Людьми в описаних екзотичних обставинах. Читайте «Життя попереду», щоб дізнатися, ким Момо та інші персонажі стають після того, як Мадам Роза відлітає, і чи варто спішити жити. Можливо, краще просто ловити момент?

Ірина Ковальчук

(Джерело: Друг читача)

Реклама
Rambler's Top100