Книжки вересня: фрейдисти при владі.

 
Книжки вересня: фрейдисти при владі
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати
на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

20.02.2012

Рецензія на книжку:
А.Дністровий. Дрозофіла над томом Канта : роман

У сучасну українську літературу прийшов новий персонаж. Якщо "Ельза" Олега Солов'я на це натякнула, то "Дрозофіла" Анатолія Дністрового на повен голос про це заявила.

Новий персонаж - не маргінальний, не підліток, не нон-конформіст, не алкоголік і не наркоман. Він представник міського середнього класу з вищою освітою, науковим ступенем і стабільною щоденною роботою. Цей персонаж - викладач університету.

"Дрозофіла над томом Канта" - монолог молодого чоловіка на ім'я Павло. Павло - приїжджий киянин із власною жилплощею, кандидат філософських наук, колись працював журналістом, але відмовився від 8-годинного робочого дня, високої зарплати та кар'єрного зростання на користь можливості читати улюблених філософів. Павло викладає філософію в одному з київських вишів.


Під обгорткою благополуччя ховається глибока екзистенційна пустка. "Дрозофіла" - це розмова про бажання осмислити та описати пустку та про неможливість здійснити це бажання.

Показати свою пустку іншому неможливо - її можна тільки відчувати самому. Для цього введений образ дрозофіли. У кількох словах його годі й розтлумачити. Замість тлумачення нехай буде цитата: "Я - дрозофіла, я не маю права просто так зникнути з лиця землі".

Подекуди естетика роману межує з аскетичним і дещо буддиським баченням світу. Краса - в малому, мудрість - у сумніві, щастя - в аскетизмі та відмові від зайвих емоцій.

Тон роману пронизливий, він підкуповує майстерною імітацією розмови "по душах", розмови із самим собою без свідків. Це "Я-письмо", але тут відсутнє самозамилування. Є щирість і глибина. Сюди ж варто додати фрагменти прозових експериментів із пунктуацією в дусі чи то дадаїзму, чи то сюрреалізму.

Додатковим смаколиком може стати очевидна автобіографічність. Роман наповнений персонажами, кожен із яких має прототип в українській літературній або науковій тусовці. Анатолій Дністровий не розкриває їхніх справжніх імен. Єдиний виняток - поет Крюгер Вано (щоправда, це не ім'я, а псевдонім).

Але, здається, головною чеснотою "Дрозофіли" є розгалужений інтертекст. Зі сторінок сиплються прізвища філософів, художників, режисерів, письменників і поетів. Це не тюнінг слабенького змісту, навпаки. Кожне прізвище є дороговказом, кожне з них може дати ключ.

Розплітання інтертексту надає читанню додаткової глибини - буденні перипетії раптом виявляються прямою алюзією на конкретний текст, скажімо, Еміля Сіорана чи Декарта.

На сторінках нового роману читачу відкривається зовсім інакший Анатолій Дністровий. Раніше його асоціювали з романами про бурхливі бандитські 90-ті в спальних районах Тернополя, тобто з романами "Пацики" та "Місто сповільненої дії".

У "Дрозофілі" сталася радикальна зміна форми та змісту. Серйозність тем тут поєднується з невимушеністю авторського голосу. "Дрозофіла над томом Канта" чудово підходить для настроєвого легкого читання до, після та під час роботи.

Ірина Славінська

(Джерело: Українська правда. Життя)

Реклама
Rambler's Top100