Маріанна Малина : Фіолетові діти : Роман : Відгуки читачів.

19.12.2011

мопед_не_мій_ (Оцінка: Варто прочитати)

Детективна історія-трилер із динамічним розгортанням подій. З мінусів відзначила б велику кількість не дуже вдалих діалогів, із плюс – нормальну "середню" літературну українську мову.

Мій улюблений пасаж – замальовка з уроку російської мови, де учениця пояснює вчительці, чому омоніми - "це фігня". Також: прекрасний епізод-суперечка про "язык, на котором думаешь", і про те, що людина взагалі-то не словами думає, а образами. Можна записувати в цитатник і використовувати на форумах - сredibility цитат має бути доволі висока, бо Маріанна Малина родом із Сахаліну, а живе в Криму.

Хороша сюжетна пригодницька історія – має припасти до смаку любителям жанру.

Ірина Славінська
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2010/10/101025_malyna_book_shlyax_sp.shtml

19.12.2011

мопед_не_мій_ (Оцінка: Варто прочитати)

Так, цю книгу, як і її продовження («Випалений шлях»), я прочитала щойно цієї осені, поряд із видавничими новинками-2011. Коли мені до рук (після приємного віртуального знайомства з авторкою) потрапив цей роман, я з головою занурилась у читання і… щиро пошкодувала, що не відкрила для себе її творчості раніше. Тому що, попри майстерно закручений містично-детективний сюжет та вправну авторську мову, роман піднімає теми, що від них просто-таки холоне кров. Чи хто коли-небудь замислювався, на що здатні наші діти? А діти-індиго, про яких усі говорять, однак мало хто спробував наслідки їх впливу на собі? Коли читаєш «Фіолетових дітей» Маріанни Малиної, виникає дивовижний ефект присутності – так, наче все написане на папері відбувається тут, зараз і з тобою. Письменниця дивиться на «дітей» очима Дарини Миколаївни – юної випускниці вузу, яка прийшла працювати до школи психологом, тож по суті, сама ще дитина. Однак за соціальним статусом – вона доросла, а вони – діти. І в неї теж є таємниця, що примарним шлейфом тягнеться за нею ще з дитинства та час від часу нагадує про себе раптовими спалахами у свідомості. І мертва подруга, яку начебто вбили діти з надприродними можливостями. І бажання з’ясувати правду. Звісно, немає сенсу переповідати, якою вона виявиться, про це треба читати. Хоча одну таємницю відкрию вже зараз: щойно буде перегорнута остання сторінка «Фіолетових дітей», ви відкладете усі свої справи, аби негайно взятися за «Випалений шлях».
Вікторія Гранецька
http://granetska.net.ua/vitilnya/novini/top-10-ukrainskix-knizhok-oseni,-yaki-ya-prochitala-iz-zadovolennyam.html

19.12.2011

мопед_не_мій_ (Оцінка: Варто прочитати)

Вместо предисловия.
Сегодня перед выходом на работу застала по телевизору кусок какой-то программы, где показывали всякие необычные открытия, связанные с паронормальностью или, скажем так, мнимой паранормальностью людей. Начинался отрывок, который я увидела, с ироничных слов журналиста – все-таки есть что-то в воздухе Запорожья, если его жители делают такие открытия. Фраза меня рассмешила, потому что я как раз дочитывала книгу Марианны Малиной «Фиолетовые дети», где рассказывается о подростках, выросших в одном из Запорожских детдомов и обладающих паранормальными способностями. Или мутантах, как обозвала их однажды в сердцах главная героиня. Книга плюс телевизор… Надеюсь, это только совпадение.

Вместо эпиграфа.
«Не-е-ет… они не обычные… И это не дети индиго из американских сказочек! Это фиолетовые дети! Потому что им все фи-о-ле-то-во! У них нет души. Они безжалостные чудовища! И они меня уничтожат. Они всех нас уничтожат!..»*

Вместо рецензии.
Марианна Малина – новое имя в украинской современной прозе. Книг на ее счету пока мало – всего две, но обе они отмечены в конкурсе «Коронация слова» и «Фіолетові діти» получила первую премию в этом конкурсе в номинации «роман» в 2008 году. Не первый раз читаю номинированные в коронации произведения, пока разочаровываться не приходилось, поэтому и фиолетики меня заинтересовали мгновенно, как только я о них услышала.

Жанр произведения я бы определила как мистический детектив. Здесь есть необычные способности, есть убийства, есть расследование. Книга достаточно эмоциональна и динамична, постоянно держит в заинтересованности – чем же все закончится и в чем вообще суть. Поскольку главная героиня психолог, то и психологических моментов хватает, ровно как и мыслей по поводу общества, нужности людей и странности этого мира. Книга, насколько я понимаю, есть пока только в украинском варианте, но, уверена, будет переведена и на русский. Украинский же вариант лично мне очень понравился современным языком, просто посмаковала некоторые колоритные словечки и фразы, так сказать, взяла на заметку.

Есть ли недостатки? Да, конечно. Первое, что немного огорчило, показалось, что в книге собрана некая солянка из удачных фантастических и мистических драйвовых фильмов. Возможно, и нет ничего в этом страшного (как там музыканты говорят – нот-то всего семь!), но все время мучило легкое чувство deja vu. Кроме того, мне показалось, что автор несколько запуталась в том, что именно хотела сказать своей книгой. Начала с одного, потом перешла на другое, закончила третьим. Это не слишком заметно, скорее даже это только ощущение, но тем не менее… Одним словом, захотелось расставить акценты и точки над і. И поэтому, добро пожаловать в продолжение – «Випалений шлях».

Вместо послесловия.
Возможно, я немного завышаю оценку, все же вопросы остались, но хочется дать автору шанс ответить на них во второй книге. Поэтому моя оценка – 8 из 10. Или "хорошо"!

«Мир действительно изменился…
Но кто сказал, что это безнадежно плохо?»*

* - цитаты из книги приведены в моем личном переводе.
http://bookmix.ru/review.phtml?rid=52665#review

19.12.2011

мопед_не_мій_ (Оцінка: Варто прочитати)

Знову минає пекучий літній день. Нічого особливого не відбувається.. хіба що я знову почала читати книжки. Вчора натрапила на дуже цікаву книгу . Вона привернула мою увагу тим, що розповідь у ній йшла про дітей-індиго. Я іноді міркувала над тим, чи справді існують такі діти? Якими здібностями вони володіють? Що приховують в собі?

Книга читається як роман, хоча й побудована на реальних подіях. Вже прочитала майже половину, щось всередені мене змінилось.. До речі, ви помічаєте, як деякі ,здавалося б, звичайні речі (в данному випадку беру до уваги книги) можуть дещо змінити або навіть і перевернути Ваше світобачення та емоційний світ? Мене перевертало, і не раз.
http://mkbeauty.blox.ua/2010/07/Privit-Znovu-minaye-pekuchij-litnij-den-Nichogo.html