Колонка.

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Просто хочу, щоб ви усвідомили – у нас це відбудеться раніше за решту світу, що дає нам фору в пошуках світла в кінці тунелю, без намагань врятувати те, що порятунку не піддається. Що згорить, те не зотліє. Альтернативи переходу на електрокнижки в нас, схоже, нема. Звичайно, залишаться якісь екзотичні подарункові видання, дитячі книжки для покусання немовлятами і ще щось там, книжники зараз активно шукають, що саме, але паперова книжка стане предметом розкошів, а не першої необхідності, з цим не посперечаєшся.

Цей розділ стисло можна було б викласти так: Зустрів мене якось Артем Захарченко й каже: - А давай... А я йому: - Ні вапрос... І ми утнули. Але щоб він все ж таки був хоч трохи схожим на розмову двох літераторів, а не любителів міцних напоїв в гастрономі на Пушкінській, доведеться викласти його розширену версію. В ньому я писатиму про книжку Олени Захарченко „Сім воріт”. І не стільки про книжку, хоча вона того варта, скільки про певні технічні моменти її розповсюдження.

Також ми з усіх сил намагалися уникнути тверджень про антогонізм паперового та електронного стану книжки, чим грішать усі коментатори як з табору паперуанців, так із табору електроніків. Тож ми запідозрили, що справа не в самих висловлюваннях, а в тому порядку, в якому вони пролунали. І все стане на свої місця, варто електронну книгу поставити в ланцюжку перетворень на належне їй місце не після паперового примірника, а перед ним.

Чим більше мов знаєш, тим більше шансів знайти себе у цьому великому світі. Але всіх мов не вивчиш. Щоб зрозуміти, якими мовами говоритиме світ завтра, "Платформа" зустрілася з професором з Нідерландів, завідувачем кафедри мов і меншин Тілбурзького університету Гуусом Екстра. Він завітав в Україну в рамках програми British Council "Багатомовна Європа". Пан Гуус Екстра спеціалізується на питаннях мовної адаптації іммігрантських меншин та освіти на національному та європейському рівнях. Користуючись нагодою ми також розпитали професора про його бачення мовної ситуації Україні.

Повний список книжок, рекомендовних читачами рейтингу "Читають всі"

Кращою відповіддю на питання "Що читати?" є рекомендації інших читачів. Пропонуємо вашій увазі результати опитування користувачів Facebook "Найкраща книга 2011". Сайт "Автура" виступив одним з організаторів цього рейтингу читацьких симпатій.

Сайти "Автура", "Буквоїд" та "Букленд" започатковують щорічний рейтинг "Читають всі" в соцмережі Фейсбук.