Колонка.

Час жбурляти каміння і час його збирати. Зараз – час збирати. Підводити риску під певним періодом розвитку української літератури, власне, можна було ще в 2009 році, коли видавці перестали видавати, мотивуючи це кризою, і лаючи черговий уряд, що геть перекрив їм кисень. Та думалося, що це – тимчасове. Криза в нас перманентна з 1985 року,

11 червня (п’ятниця) о 18.00 у книгарні «Є» (Львів) відбудеться зустріч із тернопільською поеткою та художницею Ганною Осадко та презентація її першої книги Та, що перевертає пінгвінів, що вийшла у видавництві «Навчальна книга – Богдан».

Ми – прихильники ретро. І сподіваємося уникнути тих небезпек, які гестбуки врешті решт вбили: спамботів торговців віагрою та збільшенням пенісів, які відмітилися чи не в кожній закинутій гестбуці в інтернеті.

Перекладачі люди конкретні. З часу появи цього сайту в інтернетах різними митцями, хоч прозаїками, хоч поетами, хоч критиками висловлювалися різні припущення щодо нього. Від „Титанічної спроби зібрати разом весь укрсучліт” до „Думаю, Автура або стане тусовочною, або загнеться за кілька місяців”. Але лише здибаний на просторах ЖЖ перекладач сформулював питання гранично чітко: * Про що цей сайт?

В сучасних е-бібліотеках та е-книгарнях заведено викладати один і той же текст у якомога більшій кількості форматів. На сайті Bookland деякі книжки представлені у восьми типах файлів. Воно й зрозуміло, війна форматів ще триває, і переможця в ній поки не визначено. Кожен з форматів має як свої недоліки, так і переваги. Автор піксельної книжки має гарну нагоду самому обрати найбільш виграшний для своєї книжки формат.

В попередніх серіях вже пролунали думки скептиків про те, що торгувати електронами через інтернети можуть дозволити собі лише визнані автори, на кшталт Забужко чи Андруховича. Ризикуємо видатися ще більшими скептиками, але нам здається, що навіть гучне ім’я не є запорукою того, що твій туман купуватимуть. І довів це сам король жахів Стівен Кінг ще у 2000-му році.

Десь рік тому, якщо бути точним, то у лютому 2009, ціла ескадра українських авторів у компанії з виробником покетбуків затіяла проект „Тільки Тексти”, або „ТТ”. Занотуйте на своїх електронних скрижалях імена цих сміливців, зухвальців і першопроходців, що залишили свої піксельні сліди на далеких електронних берегах, невідомих навіть Гугл-мапам. І все це – у пошуках електронного Північно-Західного проходу до Читача, значно коротшого за вже відомі паперові торгові шляхи.

Шановні автори, як ви вже помітили, з минулого тижня на сайті є можливість розміщати редакційні колонки. Надсилайте свої анонси й звіти на редакційну пошту.

Внесено зміни до бази даних, що стосуються усіх перекладачів, представлених на сайті. На здоровля.

Тут звичайно вже не можна стверджувати так категорично. Ну ось написав автор свою річ „Циркумвалаційні мегалітичні споруди в шумеро-аккадському епосі”, в неї було три потенційних читачі, професори кафедри шумерології, єдині, які не плутали шумеро-аккадців з ассиро-вавілонянами, і усі вони прочитали книжку ще в електронному рукописі. Кому продавати увесь надрукований наклад, якщо професори-шумерологи настільки рідкісне явище, що знаються принаймні заочно і вже точно вітають одне одного листівками з Великоднем, Рамаданом та Пейсахом, а книжки – дарують з неодмінними дарчими написами клинописом?