Відгуки читачів на книжки.

Мені сподобалося, цікаво, актуально. Оповідь динамічна, персонажі яскраві і реалістичні. Відгуки на книжку

Дуже сподобалась ця книга, рекомендую.

Йдеться про хлопчика на ім'я Петрик, який був дуже розумний і його всі любили. Якось раз коли він був вдома він побачив марсіянина і він запропонував відвідати космос. Він розповідав хлопцю про планету Марс, та увесь час його зацікавлював. - це була перша частина книжки. Далі йшлося про його пригоди, як він потрапляв в складні ситуації і з них виходив. І на останок це була більш історична частина. Марсіянин розповідав Петрику як утворилася Земля, про інші світи і планети.

Ще я побачив, що є моменти з Дюни наприклад гіганські хробаки.

Загалом книга просто топ, бажаю що українська фантастика й далі рухалася вперед! Відгуки на книжку

Роман "Картка Марії" присвячений молодому чоловікові, якому з'явилася сама Діва (точніше, Баба) Марія, щоб допомогти зробити три головні речі. Ні, не посадити дерево, але знайти справу, яка буде одночасно й заробітком, і покликанням. Ні, не побудувати будинок, але сформувати міцне коло, що складатиметься з вдячних друзів, знайомих і поціновувачів його таланту. Ну, й сина або доньку народити, якщо герой встигне цим перейнятися, виконуючі попередні два життєвих завдання.
Що особливо сподобалося? Авторова віра в диво, прагнення того, щоб усі персонажі жили в казці й почувалися в ній органічно.
Що я доопрацювала б? Хотілося б більше долання перешкод у сюжеті, бо інколи все здається занадто легким.
Кому читати? Всім, хто не дуже бридиться містикою, особливо християнською. Тим, хто цікавиться додуманими біографіями знаменитостей і вірить, що можна уві сні переплутати Францію зі Словенією.
Кому не читати? Любителям трилерів, жахів та іншої чорнухи, бо в "Картці Марії" все це дуже скупо змальовано.
Загалом українськомовної оригінальної мотиваційної прози в сучасній літературі небагато, тож цінуймо вихід друком "Картки Марії". Відгуки на книжку

Я б радила повість "Дорога додому" молодим батькам, а також дідусям і бабусям насамперед, бо вони а) не завжди в курсі того, що відбувається з їхніми дітьми й онуками, щойно ті переступають поріг школи, б)можуть не помічати, що поряд існують неблагополучні сім'ї, які калічать своїх малих, адже не звикли поводитись інакше. Хочу, щоб цю книжку прочитали й школярі та глянули на себе ніби збоку: хто вони в цій системі? Люди чи вовки? Чи нещасна здобич, єдиний порятунок для якої - тікати, доки є сили?
І, звісно ж, "Дорога додому" мала б стати настільною книгою для вчителів, особливо коли вони ось-ось віддаляться від звичайних класів і підуть керувати іншими педагогами.
Оповідання - це емоційне полегшення після катарсису, який дає повість. І їх теж раджу всім - для сміху й для серйозних роздумів, бо кожна оповідка водночас і веселить, і змушує бідкатись. А в цьому і є талант авторки - ти співчуваєш, радієш, регочеш і плачеш над пригодами героїв і почуваєшся завжди природно, мовби все те відбувається в реальності. Відгуки на книжку

Кмітлива американська аспірантка Дженні Бартон вирушає у подорож заради дослідження «Жінки у Другій світовій війні» і навіть не підозрює, що опиниться у вихорі небезпечних пригод. Її мандрівка стане справжнім відкриттям не лише сучасних проблем української держави, але їх зв’язку з давно призабутими подвигами тих, хто виборював незалежність вільної України. У романі є легендарна історія подвійної агентки Людмили Фої і сучасної героїні, яка веде свою боротьбу в умовах гібридної війни. На читачів чекають неймовірне викрадення, втечі, вбивства, переховування, погрози судові слідства.
Марія Жуковська, студентка
https://te.20minut.ua/Kult-podii/chitayu-bo-tse-meni-podobaetsya-10702433.html Відгуки на книжку

Оскільки я люблю детективні історії, то повість Наталки Тисовської "Три таємниці Великого озера" мене не оминула. Найбільше чіпляє історія про вивезені українцями до Канади архіви та видання. В цілому дуже атмосферна книжка, із своєрідним індіанським флером і небанальними екскурсами в українську історію.
Юлія Стахівська
https://www.facebook.com/julia.stakhivska/posts/169628486506598 Відгуки на книжку

9 з 10
Досить випадково відкрила для себе Наталю Тисовську і була приємно вражена. Спішу поділитися. Книга невелика та дуже легка для читання, бо написана чудовою веселою невимушеною іронічною мовою. Ковтається миттєво та із задоволенням. При цьому авторці вдалося якось поєднати прикольну студентську пригоду з реальним детективом, що закручується біля поселення канадських індіанців, а історичним корінням дістає ще до рідної неньки України в буремні 1940-і. І все разом захопливо і логічно поєднується та лягає на душу. Пропоную всім.
Вікторія Янчарук
https://www.facebook.com/groups/423796004645511/permalink/564239557267821/ Відгуки на книжку

Вечір добрий) На фото мої п'ять улюблених книг, серед прочитаних від початку року. Особливо багато читається в холодну пору, бо ж коли, як не в дощові дні хочеться затишно влаштуватись в кріслі, накрити ноги ковдрою, поставити поруч гаряче какао і відкрити чергову книжку. Сподіваюсь, ця п'ятірка не залишить вас байдужими <...>.

V. І остання книга, яку я взяла з бібліотеки минулого тижня - "Секрети старої стрільниці". Молода студія вирішує зняти фільм про отамана Івана Сірка. Щоб зацікавити глядача, режисерка їде на могилу отамана за пошуком легенд. Ще не доїхавши до села, просто в поїзді, з нею починають відбуватись дивні речі...

Mozghova Olga (@mozghovaolga), Instagram Відгуки на книжку

Дуже цікава книга для дітей 10+. Історія дуже цікава, сюжет інтригує до останньої сторінки! Написано дуже гарною, красивою українською мовою. Я у захваті від цієї книжки! Герої, сюжет, описи, інтриги - все поєднується в неймовірну "Ненаписану історію", яка все ж таки була написана, чому я дуже рада) Дякую автору за її творчість! Відгуки на книжку

ніколи не думала що отримаю стільки емоцій від начерків - як можна знайти стільки граней життя і описати їх так цікаво- дякую авторам за нове бачення здавалося б давно відомого, за невимушену мудрість - рекомендую читачам поринути в таїну як вигаданого так і примарного світу цього нового здобутку цих авторів Відгуки на книжку

Попутчик новітньої історії (О. Апальков, «Право на дорогу»)

Колаж із переплетених життєвих стежок, представлений у книзі «Право на дорогу» провідного українського літератора Олександра Апалькова, виконаний у кращих традиціях імпресіонізму. Мова не тільки про символічну обкладинку з натяками на містику кохання, далекі вершини та впертий рух вперед, але й про тексти, що живуть за цією обкладинкою. Там зібралися спогади, роздуми, белетристика і навіть дві публіцистичні розвідки про долю музеїв Шевченка та Гайдара в Каневі.
Автор сміливо фліртує з Кліо, музою історії, чого і слід було очікувати від засновника видавництва «Склянка часу / Zeitglas». Завдяки її покровительству життя Апалькова постає перед читачами як епос. Юність міського кумира, співака в студентському ансамблі «Молоді». Вибір професії перекладача, коли ділові люди рідного міста покликали допомогти знайти спільну мову з грошовитими німцями. Налагодження зв’язків між громадами і доставки гуманітарної допомоги, спроби підняти культуру, дипломатична кар’єра, принесена в жертву літературі, справі життя – товстому журналу, на сторінках якого Апальков демократично дає слово і метрам, і початківцям.
Чому «право на дорогу»? Чи це з оповідання О’Генрі «Дороги, які ми вибираємо», натяк на те, що Болівар не виніс двох, творчого щастя та буденного комфорту? Чи це про непрості відносини з улюбленими жінками до зустрічі з одною-єдиною? Або все ж про блага сучасної цивілізації, свободу пересування, культуру без кордонів? Автор, судячи з нотаток в книжці, об’їздив весь континент, що лише укріпило його місцевий патріотизм, відданість рідному Каневу. Він міг би проводити більшу частину життя в компанії благополучних бюргерів, попиваючи пиво і обговорюючи зміни в європейській політиці після другої світової війни, натомість він повертається додому і біжить на базар, щоб придбати у старого продавця роман-газету і не дати йому померти від голоду.
Попутчик новітньої історії, фан Льва Копелева, живописець новітніх українських злиднів і пошукач секретів європейського процвітання, переважно російськомовний автобіографічно-ліричний герой Апалькова подорожує Західною Україною, наче зарубіжжям. Але саме тут – не в Німеччині, Голландії, Данії чи Вірменії – чомусь розцвітають пишним цвітом історії кохання («Під мармур», «Марта», «Примара», «Її політик»). Ліричний герой раптом стає україномовним і, попри якийсь подвійний сум – втричі симпатичнішим. Лаконічна, істинно імпресіоністська манера Апалькова підвести читача до вражаючої деталі й згадати її мимохіть, двома словами в детальному описі мізансцени, наче тут нема нічого особливого – особливо доречно виявляється у, так би мовити, переказі недосказаного між чоловіком та жінкою.
Єдине, чого бракує цій книжці – але це моя претензія до всіх сучасних літераторів, не тільки Апалькова: старанно приховані за кулісами конструкторські емоції, які не може не відчувати деміург власного шляху в літературному процесі, творець власного соціуму та літературного середовища. Чомусь вважається, що вразити читача можна лише простими сильними пристрастями, такими, як любов, смуток, горе, і це все випльоскується на читачів. Передавати радість досягнення згоди, творення, народження і втілення нових ідей – це вважається моветоном, заум’ю, це відштовхує «лайки» фанів і притягує лайку недалеких критиків. Краще якої, втім, свідчити про якість твору може лише їх мовчання після публікації твору, настільки сміливого, що нечисть затикається і тікає, відчуваючи недоречність своїх примітивних рефлексій.
Тим не менше, хоча дороги Апалькова не ведуть прямо до його творчої майстерні, ними все одно цікаво і повчально прогулятися. Кохання на лавочках, снайперки і богемні спокусительки, музеї розореної та відцензурованої історії, моря пива та ріки сухого вина (in vino veritas), якими пливуть вміло керовані парусники світоглядних діалогів з подвійним дном – всі ці дива літературного імпресіонізму не дозволять читачу нудьгувати.

Юрій Шеляженко, голова Громадської організації "Літературна студія".

09.11.2016

Джерело: газета "Правдошукач", сайт "Літклуб".

http://litclub.org.ua/texts/show/42089/

https://drive.google.com/file/d/0B7rDUjgT1FCSeDlIamVrVV9seWc/view?usp=sharing Відгуки на книжку

Сімнадцять оповідок проти манії нікчемності та жагу побудувати власне щастя

Вже стало звичним вести мову про короткозорий край двадцятого століття. Отже молодий ще автор ( Шеляженко народився 1981 року) встиг насолодитися певним періодом закату соціалізму в окремо взятій нашій країні, хапнути на повня легені руйнівного вітру його краху, споглянути надії на сталий розвиток нового державотворення і зробити деякі висновки.
У згаданій книжці читач не знайде грассівського забутого обличчя історії у бадьоро-чорних притчах. Хоча на одну з таких ********** зазіхнув. Приміром «Притча про місто ненормальних». Цей текст, що уклався на чотирьох стрінках, буремно ламає джунглі наших турбот вже однією промовою першого ненормального мера химерного мегаполісу, який обіцяє:
– Я дам можливість кожному побудувати власне щастя, або ви можете мене повісити!
І хай читач почитає що із того вийшло. А, може, й так здогадається…
Сторінками книги ходять наші земляки-сіроми «на мітинги за гроші», як і належить, адже так легше «бачити майбутнє». А дехто із мислячих «…коли назюзькається, витягає з-під столу якусь товсту книгу іноземною мовою і читає…», марячи про те «коли ж пріоритетом громадянського суспільства стане захист одинаків від примусової соціалізації?...»
–А що ж робить влада в Києві? – запитує один такий доброхот.
І сам відповідає, здивовано прозрівши, теж запитанням: «Краде наші податки?»
Далі йдуть інсинуативні галюцінації персонажів про інститути «трибунів» у кожному місті, селі… Аби захищати права народу. Про олігархів на мокрому піску, про день незалежності, про те як стати привидами, про солоспіви на майданах, про суперечку навколо реконструкції пісочниці як символу, про єдність із Жаклін Корнійчук та її бачення міжгалактичних перельотів заради щастя й добробуту, і ще багато про що… І уявна зануреному читачеві «стіна-екран перетворюється на вікно» у наш реальний, трохи вже задовго зажурений, але із неугасним бажання «жити просто й сито», світ.

Врешті-решт сублімований герой книги повертається до авторського постулату про те, що кожне «Я» – традиція вірності собі. І цим все сказано.
Отак, приблизно, і виглядає квінтесенція цієї книги про наше життя кінці 20-го та першої і другої «декади» 21 століття.

А як буде далі – почитаємо в інших книжках Юрія Шеляженка.

Олександр Апальков, редактор журналу "Склянка Часу*Zeitglas"

13.03.2017

URL: http://litclub.org.ua/texts/show/42614/ Відгуки на книжку

Дуже цікава книжка. Дуже хотілось би, щоб книга і в паперовому варіанті дійшла до читача. Сучасні гумористичні оповідання, які розказують про наші гори. Відгуки на книжку

Дякую за нові ідеї, адже досвід іншої людини = також цінне явище = автори цікаво змальовують стосунки між чоловіко і жінкою, час стрімко летить - важливо відчувати радість і вона є на сторінках повісті Відгуки на книжку

Чудово - по-новому розгортаються події із моїми вгадуваними героями. Цікаво змінюються їх погляди хоча консерватизм відчутний - але змінити можна лише себе тому є сенс шукати любов через зміни у собі Відгуки на книжку

Вчора перегорнула останню сторінку "Зірки для тебе" Дари Корній. Книга прекрасна. Вона захоплює з першої сторінки. Жалкую, що так пізно познайомилась з цією чудовою книгою. Я закохалась у Львів. Читаючи, я, ніби, поріднилась з героями роману Зоряною, Сергієм, Арсеном, бабусею Ніною... Я раділа і засмучувалась разом з ними.... Всім раджу прочитати!!!!!! Відгуки на книжку

Я мама двох хлопчиків, живемо в Києві. Являюсь у старшого в класі (2 клас) головною по батьківським зборам.
скажіть, Вам підручники безкоштовно дають в школах, або доводиться купувати?

Благо я вже другий рік замовляю в українському видавництві Країна мрій (Інтернет-магазині Kmbooks), ми закуповуємо подарунки для
діток, книги, підручники, зошити, ціни найнижчі в інтернеті та й дуже оперативна доставка. Можна робити як оптові закупівлі, так і роздрібні, зручні умови, приємні ціни, великий асортимент дитячої літератури українською мовою.

Скоро вже 8 березня, а потім і кінець навчального року, які у Вас плани, що збираєтеся купувати? Які книги для такого віку найбільш цікаві?

А Ви купуєте підручники і книги, чи Вам надають їх безкоштовно? Відгуки на книжку

Дякую за увагу до моїх відгуків на Ваші книги.
З повагою, Відгуки на книжку

Швновна пані Вікторіє, щиро дякую за увагу до моїх рецензій.
З повагою, Ігор Зіньчук Відгуки на книжку

Очень хорошая книга. Мне понравилось. Красиво написано! Відгуки на книжку