Відгуки читачів на книжки.

Список всіх відгуків на книжки за датою додавання на сайті Avtura.com.ua.
 
Відгуки читачів на книжки
Книжки за жанрами

Всі книжки (1552)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Пошук відгуків
Фраза:
Результат: 221-240 (всього 262) Сторінка: « 6 7 8 9 10 11 12 13 14
Книжка Відгук
Д.Бондаренко
03.02.11
Земляк (Оцінка: Варто прочитати)

Роман "Як стати президентом" - це, як на мене, взірець сучасної української прози. Лаконічно, з гумором зображено наш час, моїх земляків- сучасників. Читаю роман, бачу рідне місто, описане автором, якби ненароком. І цим від мені нагадує мого улюбленого **********а-класика, Г. Флобера. Я, як нас зараз називають, російськомовна українка. Та мабуть. рідна мова для мене, незважаючи ні на які намагання влади, для мене дійсно РІДНА. Бо це мова моїх предків. Так склалося, що ця мова - мова східних регіонів трохи відрізняється від мови їнших регіонів України (багато русизмів!), та все ж таки - рідна. Я вдячна Д.Бондаренку за те, що його твори написані рідною для мене мовою - мовою моїх предків. Відгуки на книжку

О.Покальчук
02.02.11
Мопед не мій (Оцінка: Варто прочитати)

Минулого понеділка одержав у подарунок "Тремтячі еліти" Покальчука. Насолоджуюсь. Враження вкрай позитивні й настрій піднесений. Нарешті щось таке розбишацьке з'явилося в нашому просторі.
Ви думаєте отой, що і на городі й у Києві, чи той, що "мама українка, дядя баяніст" - якісь потвори з нашої підсвідомості, що заповзли з неозорих обріїв "сусідньої держави"? Нє-а! Це виразники типового духу укр-завжди-суч-інтелігенції ("Всьо пропало!", "Раз наше - значить погане"). Це ота сама "протоеліта", про яку пише Покальчук. Олег, до речі, не назива прізвищ сучасних гравців. Та це й не треба. Кожен читач матиме свої власні асоціації. Я просто натякнув на свої. У Вас нехай будуть інші. Достатньо ретроспективного аналізу й повторень деяких загальнобіологічних і загальнопсихологічних істин при аналізі історії, щоби самому провести паралелі.
Я рекомендую. Почитайте й ви сможете. Ця книжка - справді Інструмент. Але інструмент не на кшталт лорнету чи телескопу. Це, панове, рентген-апарат. Якщо не боїтеся й не гидуєте заглянути всередину своєї української душі - то спробуйте.
Цікаво. Оце подумав. Росія теж в якійсь мірі "підійма той самий прапор". І психологічно має схожі проблеми. Вирішує, правда, їх ефективніше. Хоча ні. Ефектніше. Про ефективність поговоримо років через 5-10.
А покищо раджу прочитати й скласти своє враження. Особливо зацікавить і дасть харч для роздумів знавцям психології й психіатрії.
А покищо, як в неті прийнято:
+100! IMHO

http://medik-vrach.livejournal.com/113305.html Відгуки на книжку

О.Нікітін
31.12.10
ольга-марія (Оцінка: Варто прочитати)

От почитайте уривок! У мене зараз дуже вредний настрій, тому я вам таке раджу. Бо тоді ви як я заморочитесь, щоб цю книжку здобути! Бо це очевидно класна книжка, якщо автор кількома сторінками зумів одразу за десяток ниточок посмикати. Тут тобі і прекрасна мова, і ненав"язливий ритм оповіді, і легка така ностальгія за тим, що не у всіх було, але всі чомусь пам"ятають... А в анотації ще наобіцяли інтригу і шаманів.

І що мені тепер, Амазон освоювати?! Відгуки на книжку

П.Яценко
29.12.10
Мопед не мій (Оцінка: Варто прочитати)

Сідаючи читати, нічого від книги не очікував. Пам'ятав "Повернення придурків", читані у "Четверзі" і вважав це позитивною ознакою, бо ж текстів у журналі Іздрика завжди було багато, а в пам'яти застрягло лиш кілька. Тим приємніше було сісти і захопитися.
Яценко написав дуже щільну і насичену сюжетну книгу. Пишу по свіжих враженнях, щойно прочитавши цих 147 сторінок, тобто деяка переоцінка може бути, але, гадаю, мінімальна. Все обертається навколо Львова, від початку й до кінця ХХ сторіччя. Все обертається навколо двох родин, нові персонажі легко зникають, яскраво відіграють свої ролі й щезають, щоби наново виринути - часом геть несподівано. Напрочуд продумана структура, каркас міцний і логічний, все вмотивовано, часом автора заносить у поетичності, але не настільки, щоби це скільки-небудь дратувало. Один абзац дозволю собі процитувати:
"Дорідні дружини радянських офіцерів сиділи в партері Опери, обмахувалися краденими віялами. Вони були вбрані в довгі нічні сорочки, які знайшли в шафах нових помешкань і вважали за вечірні сукні."

Хто ще не читав - читайте. На тлі пухкого розкришеного письма останніх років Яценко виглядає на значну подію. Дуже шкода, що йому не приділяють належної уваги. Треба це виправляти. Ну і жж автора.
Ще треба сказати, що книга на диво приємно виглядає і майже добре зроблена. З усіх можливих претензій - пара сторінок слабко продруковані, але розібрати можна.

(Петре, я тут подумав, що якщо ти поділишся своїм новим романом, я буду дуже й дуже не проти :) Мило в профайлі :)

стронґовський
http://strongowski.livejournal.com/1748029.html Відгуки на книжку

П.Яценко
15.12.10
Мопед не мій (Оцінка: Варто прочитати)

Премію ББС мав виграти Петро Яценко (роман "Львівська сага"), але цей скромний чоловік не подався.

Анатолій Дністровий Відгуки на книжку

М.Кідрук
10.12.10
Мринський (Оцінка: Не варто читати)

На телевізорі це називається "знімати паркет". З чуваком у його мандрах насправді не сталося нічого цікавого! Ну поїхав до Мексики, ну полазив там - ніяких реальних пригод. А ще ж перша частина книги детально описує не саму подорож, а підготовку до неї, цілком рутинну.
Коротше, афтар хотів помандрувати і написати, нічого в дорозі вартісного не сталося. але він все одно написав. Прямо як Жадан в "Анархії в Україні". Відгуки на книжку

Г.Осадко
10.12.10
Мринський (Оцінка: Вагаюсь)

Зіпсувався Скиба вабщє. Видно, що більшість віршиків до цієї книги наклепав з комерційною метою, без любові до себе маленького, яка йому допомагала стільки програмних шедеврів написати. Вартий уваги тільки вірш про бурундука :) Відгуки на книжку

О.Забужко
10.12.10
Мринський (Оцінка: Не варто читати)

Ужос, ужос! Хоч би не ганьбилася шановна метриня! Тож книжка мало того, що наївна, мало того, що не в міру пафосна - то не дивно для ображеної життям молодої чувіхи. То хоч би у передмові не писала, що свої юнацькі банальності вона тепер сприйма як одкровення Касандри!
В той самий час, у середині 80-х, про комп'ютерну глобалізацію писав Вільям Гібсон. А вона... Відгуки на книжку

С.Лазо
07.12.10
Тетяна (Оцінка: Варто прочитати)

«Концерт...» – оповідь про вельми віддалені часи, коли всупереч совковому офіціозу з’явилися перші джинси, електрогітари, довговолосі зачіски, диски, рок-н-ролл, оп’яняючий дух свободи і відчуття недалеких перемін.Роман читається легко, з гумором, колізія тексту надає творові неповторного оптимістичного звучання. «Наскільки актуальне це сьогодні? А хіба хтось відміняв дружбу, любов, джаз Дюка Еллінгтона або пісні «Бітлз»?... А інститут, лекції, сільхозроботи і преферанс, що перемагає громадянську оборону? А таїнство життя, котре об’єднує минуле і майбутнє, людей, почуття, залюбленість у життя, чого сьогодні так катастрофічно не вистачає?.. А ще драма про бажання, що не збулися, покалічені долі, і феномен «Бітлз» у лиці легендарного Джона Леннона...». С. Лазо, звертаючись до читачів, пише: «Прошу не воспринимать написанное, как документальные мемуары – это всего лишь художественное произведение, предполагающее выдумку и авторское видение». Відгуки на книжку

О.Романенко
01.12.10
Мопед не мій (Оцінка: Варто прочитати)

Читаю Калейдоскоп Романенка. Подобається))
Що слід знати, щоб зрозуміти, чи сподобається воно вам так само як мені чи навпаки викличе жахливу огиду.
1. Це коротка проза. Справді коротка.
2. Вся ця коротка проза подається оповідками без назв. Мені це здалося якимось фліртом-недбальством, ніби Олег так проказує: ну-у це така фігня, анєкдотці, воно не варте навіть мати якісь назви. (і при тому прекрасно знає, чого воно варте. а може боїться наврочити чи хоче здаватися скромним)
3. І мовою такою ж написано: швидкими недбалими мазками утворюється сюжет, чим напруженіший, тим краще. Сюжет - головне, спосіб написання - другорядне. Якщо любите насолоджуватися текстом на рівні фрази, якщо вам любі насичені образи або глибокий психологізм - не сьогодні. Мені часом здається, що книжка могла би взагалі складатися із самих ідей. Скажімо, замість опоdідання просто написано: "уявіть, якби був чувак, який завжди, без але виконує свої обіцянки". І все, додумуйте самі. Інше: "уявіть, що оголошено конкурс вивчити напам"ять книгу, в якій сама абракадабра із символів". І все - більше нічого не треба, потік мислення запущено. Романенкові вдаються ідеї. І він вміє тримати інтригу. (А чого він не вміє вам Таня Трофименко розкаже)
4. Пише Романенко в цій книзі про прибацаних людей. Тільки не таких прибацаних, як у Малярчук Тані, а на всю голову прибацаних. Ну, ви з попередніх двох сюжетів зрозуміли.
5. Коктейль з похмурого гумору і сюру, де трошки згадуєш Хармса, трошки Роальда Дала, став потроху робитися жанром у нашому сучукрліті. Принаймні, троє авторів у ньому вже є. Шинкаренко, Коцарев і Романенко. Прикольно, що всі троє Олеги. Мабуть, це щось таке генетично притаманне олегам. Перші двоє уже мали спільні презентації з назвою О2, я не здивуюся, якщо вони тепер скооперуються на трьох і будуть уже озоном. Словом, якщо вам сподобалася книжка когось одного з трьох, двоє інших також можуть сподобатися.

http://fish-ua.livejournal.com/337180.html Відгуки на книжку

О.Луцишина
27.11.10
ольга-марія (Оцінка: Варто прочитати)

Страшенно втішена цією книжкою.

Давно перейшла на піксельні книжки, але хороша поезія таки має бути у друкованій формі. Поезія - то надто інтимно і повно, тож тактильними відчуттями не варто нехтувати.

Почуйте Америку. Вона, на відміну від стереотипів з МакДональдсами, вічними заторами і хмарочосами, жива. Це логічно було передбачити, а вірші Оксани це підтверджують.

І да, всередині - вона сама. Не конче, що справжня, така як є. Але жива жінка у цій книзі є.

я слухаю пісню америки
її гірські хребти і тунельний протяг
її мовчазні шосе
її гостру південну готику
її мух над мертвими тілами
її чорний океан і зелене колюче море

я слухаю пісню америки
всіх її релігійних фанатиків
і фанатиків боротьби із фанатизмом
самотнього вовка чомського
і ще мільйони самотніх вовків
які виходять на полювання

...а про Джонні я нічого не напишу! Відгуки на книжку

О.Луцишина
27.11.10
ольга-марія (Оцінка: Варто прочитати)

Чоловіки кажуть, що вони тут таааке прочитали в цій книзі, і тепер краще розуміють жінок.

По ідеї, жінкам тут нема чого відкривати, багато чого вони знають зсередини, а ті болі, що їх минували, - то кому тре чуже горе?

Ан нєт:) Не раз відмічали дівчата в коментах щодо цієї книжки (бо свого часу вона активно обговорювалась), що назвати проблему - це вже велике полегшення. Іноді ти просто борсаєшся у своєму відчаї і звинувачуєш у всьому себе. Тут уже не до раціональних пошуків виходу. Тому коли ззовні людина, що глибоко розуміє проблему, формулює це чітко і мудро - це відчувається як бальзам на рани.

Це - такий психотерапевтичний ефект збірки. Звісно, ним не обмежується. Це красива проза, досконала на всіх рівнях (без перебільшення. В короткій формі у Луцишиної кожна річ відпрацьована до мікрона).

Можна порекомендувати і як читання для задоволення, якщо позитивність і життєствердність для вас не є небхідними умовами хорошої книжки. Відгуки на книжку

А.Санченко
27.11.10
ольга-марія (Оцінка: Варто прочитати)

Цю книжку рекомендовано всім любителям Санченка, як чєлавєка, і як параход. Тобто як **********а, і як людину, і як явище.

І не снобствувати з приводу російської мови!

Бо всім недолікам цих текстів протиставлене велике щире серце. Яке в подальших книжках буде надійно сховано в зайця, качку і т.д. Тут ще тільки народжується авторська іронія, і вона ще нічого не маскує. Кохання, розлуки, гіркота, зради і захоплення - все чисте, яскраве, як у мексиканському серіалі. Ну але ж це той самий Санченко, тому це все-таки почуття і спостереження розумної і глибокої людини.

Якщо ви вже перечитали всі книжки автора, вам особливо буде цікаво побачити, звідки то все виросло, як змінилось, а що є константою. Відгуки на книжку

А.Санченко
27.11.10
ольга-марія (Оцінка: Варто прочитати)

"У чоловікові закладено почуття ритму, йому треба лише дозволити" - ця цитата з Жванецького нерозривно для мене пов"язана з цією книжкою.
Автор поставив небанальне завдання: текстом передати ритм музики. І насправді передав значно більше. Це і ритм моря: як стихії і середовища життя. Циклічність розвитку країни аж до цілковитого занепаду і сподівання на новий виток. Різний темп відчування різних народів. Дофіга всього.

Це справді досконалі баркароли, морські пісні. З невідв"язним мотивами і словами, що западають в душу.

Про філософію автора варто писати серйозніше і довше, але якщо коротко: в замкнутій спільноті посеред невблаганної (соррі за пафос, але ж яка вона ще?) стихії все стає справжнім.

Дуже справжня книжка:) Відгуки на книжку

А.Санченко
26.11.10
Мопед не мій (Оцінка: Варто прочитати)

У цій книжці ви переконаєтесь, що можна бути водночас реалістом і оптимістом. А життя - чудове й кольорове. Без супер тачок, міліонів, наркотків, таємних знань і влади над Всесвітом.
Герої собі закохуютья потроху, вдаються до різних авантюр …(не заради грошей, уявіть!), хитрують... Попри різні погодні умови протягом навчального року, книжка всуціль сонячна.
Від жіночих "позитивних" мелодрам її відрізняє, по-перше, місце дії, специфіка якого сама по собі прикольна. А по друге - винахідливий гумор автора, який не обмежується просто жартами по ходу. Галерея персонажів - то вже той ще анекдот:)

Олена Шарговська Відгуки на книжку

Ю.Грицина
25.11.10
Мопед не мій (Оцінка: Вагаюсь)

Друже eXtendedZero, чи не занадто ви лапідарні? Невже "одне дихання" - це все, чим ця книжка відрізняється від інших? Такі відгуки можна писати, навіть книжку не читавши. Елементарна повага до автора вимагає хоч трохи конкретики саме про цю книжку.

З повагою Відгуки на книжку

Ю.Грицина
25.11.10
eXtendedZero (Оцінка: Варто прочитати)

Дуже класна книжка. Прочитав на одному диханні! Всім рекомендую! Відгуки на книжку

С.Лазо
23.11.10
Міла (Оцінка: Варто прочитати)

Мені пощастило - у мене в руках "Концерт.". з автографом Сергія Лазо.
Читаю книгу - і в пам'яті спливають картини мого дитинства, студентських років - того, що пішло безповоротно - і в той же час завжди з нами.
Автор оповідає про свою юність легко, з гумором, самоіронією. Талановито! Щиро!
Не могла відірватися, поки не була дочитана остання сторінка. Відгуки на книжку

М.Кідрук
20.11.10
Toliman (Оцінка: Варто прочитати)

шикарна книга, читається на одному диханні, деякі фрази хочеться цитувати наліво і направо, а найголовніше- іскрометний гумор! я буквально ржала над деякими моментами, текли і сльози і сомплі: "Ян вагітний", о боже! не можу дочекатися продовження. Відгуки на книжку

О.Романенко
29.10.10
Мопед не мій (Оцінка: Варто прочитати)

Читаю Романенка, як і радили на презентації, в метро, а оскільки їхати мені всього лише одну зупинку, то навіть не в вагоні, а переважно на ескалаторі. Формат оповідань, які автор позначив, як анекдоти, - відповідає ескалаторному читанню. Якраз встигаєш прочитати оповідання без заходу на друге коло ескалатора.

Ще не дочитав, але вже не згоден з прискіпливими критиками Романенкового прозового експерименту. Читати варто. До речі, заглавне оповідання, чи то-пак анекдот, збірки можна теж прочитати за наведеним вище лінком і погодитися чи не погодитися зі мною чи моїм уявним опонентом. Може й трохи затягнуте для анекдота, але з цілком О'Генрієвським фіналом. Тож читатиму й далі.

Зараз же напишу про одну рису цього експерименту, яка кидається у вічі ще до прочитання. Оповідання не мають назв. Для поета це може й звично, цитувати вірші за першим рядком тексту, для прози - незручно. Ну да, це ж не оповідання, а анекдоти, анекдоти назв не мають, їх називають "про поручика Ржевського, який хотів накласти в рояль, але утримався. Бо не зрозуміють. Провінція-с."

Саме так виглядає зміст цієї збірки прозових текстів. Автор пропонував ще один варіант цитування, за сторінками, як у класиків марксизму-ленінізму, але я вирішив зачекати до 50-томового зібрання творів Романенка, тоді мабуть скористаюсь. Може я й провінція-с, але не розумію такого новаторства.

На презентації автор жалівся на брак уяви для вигадування назв, на що я йому порадив скористатися "Гальманахом" Жолдака, який має щось із сотню альтернативних назв. Мабуть Жолдак на брак уяви якраз не скаржиться. Підступом примусив Романенка пообіцяти на презентації, зо якщо йому зможеться написати роман, назву для нього він все ж таки придумає.

Однією з переваг збірки на презентації чомусь називалася намальована лівою ногою обкладинка, яка не кидається в очі в метро, бо замаскована під "вокзальну" літературу. А за обкладинку "Сновид", мабуть можуть і в морду, краще загорнути в газетку СПІД-інфо.

Запрошена на презентацію група ХЗВ також грала лівою ногою. Мабуть щоб відповідати загальній стилістиці збірки.

І попри все, цікаві анекдоти таки трапляються. Автору не вдалося мене переконати, що він теж не знає нот і не вміє в них потрапляти, коли співає. Не панк, однозначно.

До закінчення читання мені треба проїхати ескалатором ще декілька раз, тож усе це - попередні висновки.

http://barcaroly.livejournal.com/143698.html Відгуки на книжку

Результат: 221-240 (всього 262) Сторінка: « 6 7 8 9 10 11 12 13 14
Реклама
Rambler's Top100